Print Friendly and PDF
Деятельность коммунальных предприятий после объединения территориальных общин
Деятельность коммунальных предприятий после объединения территориальных общин

У цій статті ми торкнемося теми діяльності комунальних підприємств, засновниками яких є органи місцевого самоврядування*, після процесу об’єднання територіальних громад. У цьому контексті нам не обійтися без Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015 р. № 157-VIII**, який регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад***. Одразу зазначимо, що єдино правильного вирішення вказаного питання чинне законодавство не містить, тому будемо шляхом логічних роздумів напрацьовувати можливі варіанти самостійно.

* Далі — ОМС.

** Далі — Закон № 157.

*** Далі — ОТГ.

Напевно наш читач погодиться з тим, що анонсована нами тема є чи ні однією з найболючіших. І це не дивно, оскільки для її вирішення необхідно враховувати дуже багато деталей: хто є засновником комунального підприємства, засноване воно на спільній власності територіальних громад чи ні, населення якої території воно обслуговує тощо. У цій статті ми поки що спробуємо розглянути більшою мірою стандартні ситуації, оскільки (це необхідно враховувати) кожна громада, на території якої діє комунальне підприємство, може мати свої особливості. З такими «особливостями» ви зможете згодом звертатися до нашої редакції, а ми зі свого боку будемо намагатися надати вам відповідь. Отже, почнемо.

Нагадаємо: ст. 8 Закону № 157 передбачає, що ОТГ є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою ОТГ.

При цьому часто особливого значення набувають питання надання комунальними підприємствами послуг тепло-, водопостачання та водовідведення в ОТГ.

У цьому контексті вбачаються три варіанти.

Варіант 1 — простий

У разі об’єднання всіх територіальних громад одного району в одну ОТГ все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю ОТГ, а пов’язані з таким майном права та обов’язки належать ОТГ з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою ОТГ.

Хоча ми й визначили цей варіант як простий, але на практиці тут можуть виникнути певні складнощі, і в першу чергу через поки що невдосконалене законодавство України.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в нашій державі визнається і гарантується місцеве самоврядування. ОМС, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Районна рада є ОМС, функціонування якого передбачено Конституцією України (ст. 140, 141, 143) і до повноважень якого, серед іншого, віднесено затвердження районних бюджетів (ст. 143 Основного Закону України). Саме районні та обласні ради (а не ради ОТГ) конституційними положеннями визначені як ОМС, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 92, ст. 146 Основного Закону України засади місцевого самоврядування, а також інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності ОМС визначаються законами України.

Отже, як слушно було зауважено Конституційним Судом України у своєму рішенні від 18.06.2002 р. № 12-рп у справі про об’єднання територіальних громад, «установивши в статтях 140, 141, 142, 143, 144, 145 Конституції України основні засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, Конституція України решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів віднесла до визначення законом» (абз. 1 п. 4 мотивувальної частини цього Рішення).

Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якої належить прийняття законів (ст. 75, п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України), саме законодавець повинен вирішити долю подальшого функціонування районних рад.

Розпорядженням КМУ «Деякі питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» від 22.09.2016 р. № 688-р затверджено план заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, а Мінрегіону України доручено здійснити заходи щодо внесення змін до деяких законів України щодо функціонування районних рад. Термін виконання не визначено, лише вказано «до прийняття Закону».

Станом на 01.07.2017 р. у Верховній Раді України зареєстровано лише один законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування районних рад» № 4165, який не пройшов навіть перше читання. У законопроекті йдеться, що за умови, коли територія об’єднаної громади повністю співпадає з територією відповідного району, втрачаються доцільність та підстави для функціонування районної ради та запропонована ідея ліквідації районних рад.

Враховуючи той факт, що досі немає підстав, а також не затверджено спосіб та не наділено жодний орган повноваженнями щодо ліквідації районних рад, склалася ситуація, коли при об’єднанні всіх територіальних громад одного району в одну ОТГ на території цього району будуть одночасно функціонувати і районна рада, і районна державна адміністрація, і рада ОТГ.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Повертаючись до наших комунальних підприємств — надавачів послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, то перехід майна (у нашому випадку юридичних осіб публічного права) зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності територіальної громади ОТГ буде відбуватися шляхом заміни засновників такої юридичної особи та подальшого внесення змін до установчих документів.

Питання державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу врегульовано ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV*.

* Далі — Закон № 755.

Отже, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань**, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи:

** Далі — Єдиний державний реєстр.

Перелік документів, зазначений у ч. 4 ст. 17 Закону № 755 Примітки
п. 1 — заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі Форма 3, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 р. № 3268/5
п. 2 — примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник — юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою рішення ради ОТГ, в якому обов’язково треба зазначити про:

— включення ради ОТГ до складу засновників комунального підприємства;

— зміну назви підприємства (в назві повинно бути відображено назву ОТГ);

— затвердження статуту підприємства в новій редакції;

— доручення директору підприємства вчинити реєстраційні дії

п. 7 — документ про сплату адміністративного збору — у випадках, передбачених ст. 36 Закону № 755 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб — за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу
п. 8 — установчий документ юридичної особи в новій редакції — у разі внесення змін, що містяться в установчому документі статут комунального підприємства в новій редакції
п. 10 — примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення зі складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою — у разі внесення змін, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи рішення районної ради про вихід районної ради зі складу засновників комунального підприємства

Результати надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації підлягають обов’язковому безоплатному оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, який визначено у Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, затвердженому наказом Мін’юсту від 10.06.2016 р. № 1657/5. Враховуючи зазначене, з моменту оприлюднення нових відомостей комунальне підприємство продовжує своє «життя» й починає перебувати в управлінні ради ОТГ.

Таким чином, разом зі зміною засновників комунального підприємства (вихід районної ради та вхід ради ОТГ) відбувається й перехід майна, яке входить до складу статутного капіталу, обліковується на балансі та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності ОТГ.

Разом з тим слід враховувати вимоги чинного законодавства, а саме п. 10 розд. V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР*, де зазначено, що відчуження майна, яке знаходиться в управлінні районних рад, здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого органу. У такому разі, ми вважаємо, що доцільно було б у рішенні районної ради після зазначення про вихід зі складу засновників підприємства додати наступний пункт, де зазначити про передачу майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності ОТГ, яке становить статутний капітал, обліковується на балансі та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством.

* Далі — Закон № 280.

Додатково необхідно зазначити, що оскільки відбувається лише зміна засновників підприємства, то питання передачі первинної бухгалтерської документації, податкової документації, договорів та іншої організаційно-розпорядчої документації, що стосується діяльності комунального підприємства, не повинно викликати ніяких труднощів, оскільки вся зазначена документація залишається на самому підприємстві. Виключенням може бути ситуація, коли разом зі зміною засновників або згодом відбувається призначення нового директора комунального підприємства. У такому разі відбувається передача матеріальних цінностей разом з організаційно-розпорядчою документацією від старого до нового керівника за загальним правилом всередині підприємства.

У контексті зміни засновників комунального підприємства можна говорити про реорганізацію такого підприємства, оскільки в широкому розумінні реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником.

Отримання відповіді на запитання, відбулася реорганізація комунального підприємства чи ні, є дуже важливим виходячи з наступного.

По-перше. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III передбачено обов’язкове проведення оцінки майна виключно при реорганізації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна).

По-друге. Відповідно до п.п. 78.1.7 Податкового кодексу України* початок процедури реорганізації юридичної особи є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

* Далі — ПК.

Отже, даючи відповідь на озвучене запитання, необхідно зазначити, що чинне законодавство України не дає єдиного визначення поняття «реорганізація».

Так, ст. 104 Цивільного кодексу України** передбачено такий спосіб припинення юридичної особи, як реорганізація. Згідно з цією нормою припинення юридичної особи відбувається в результаті передачі свого майна, обов’язків та прав іншій юридичній особі або декільком особам — правонаступникам одним із наступних способів: поділ, перетворення, злиття, приєднання.

** Далі — ЦК.

Чинний Господарський кодекс України*** також передбачає, що припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 цього Кодексу (ст. 91 ГК).

*** Далі — ГК.

І нарешті сам ПК дає нам підказку в п. 98.1 ст. 98, де зазначено, що під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

— для господарських товариств — зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

— злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими;

— поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;

— виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Враховуючи той факт, що при зміні засновників комунального підприємства не відбулися вищезазначені дії, передбачені ЦКГК та ПК, можна зробити висновок, що підстави для проведення обов’язкової оцінки майна та обов’язкової документальної позапланової перевірки відсутні.

Ми назвали цей варіант простим через те, що зміна засновників комунальних підприємств та проведення відповідних реєстраційних дій жодним чином не вплинуть на надання послуг тепло-, водопостачання та водовідведення в ОТГ.

Варіант 2 — простий

У разі об’єднання декількох територіальних громад в одну ОТГ (за умови, що комунальні підприємства, які надають послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, не є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідного району й засновником таких підприємств не є відповідна районна рада), то доцільно розглянути декілька сценаріїв.

Перший — коли засновником комунального підприємства, яке надає послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, на території новоствореної ОТГ є «центральна садиба».

Другий — коли засновником комунального підприємства, яке надає послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, на території новоствореної ОТГ є місцева рада, яка увійшла до складу ОТГ.

Третій — коли на території новоствореної ОТГ є комунальне підприємство, яке надає послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, засновником якого є «центральна садиба», а також інше комунальне підприємство, яке також може надавати послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, але його засновником є місцева рада, яка увійшла до складу ОТГ.

Усі зазначені сценарії мають право на життя. У будь-якому випадку слід керуватися ч. 3 ст. 8 Закону № 157, де зазначено, що ОТГ є правонаступником усього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою ОТГ.

Отже, при першому сценарію комунальне підприємство, яке надає послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення на території новоствореної ОТГ й засновником якого є «центральна садиба», поширює сферу своєї діяльності на територію місцевих рад, що увійшли до складу ОТГ. У свою чергу, за наявності підстав, місцева рада «центральної садиби» ОТГ на своєму пленарному засіданні повинна прийняти рішення про збільшення статутного капіталу відповідного комунального підприємства і внести зміни до установчих документів.

Якщо має місце другий сценарій, то повторюється процедура, яка була описана нами у Варіанті 1, щодо заміни засновників комунального підприємства, з тією різницею, що не потрібно жодного рішення місцевої ради, що увійшла до складу ОТГ, про вихід зі складу засновників. Знову ж таки, керуючись ч. 3 ст. 8 Закону № 157, місцева рада ОТГ приймає рішення щодо входу до складу засновників комунального підприємства з подальшою державною реєстрацією відповідних змін.

При розгляді третього сценарію місцева рада ОТГ може прийняти одне з наступних рішень:

— про реорганізацію двох підприємств одним із наступних способів: перетворення, злиття, приєднання (ст. 104 ЦКст. 91 ГК);

— про передачу майна з балансу одного комунального підприємства, засновником якого була місцева рада, що увійшла до складу ОТГ, на баланс іншого, засновником якого є «центральна садиба», з прийняттям в подальшому рішення про ліквідацію першого підприємства;

— про подальше ведення господарської діяльності обома комунальними підприємствами, але за різними напрямками. Наприклад, одне комунальне підприємство буде надавати послуги з теплопостачання, а інше — з водопостачання та водовідведення.

Який би сценарій не було обрано місцевою радою ОТГ, як і у Варіанті 1, ми називаємо цей варіант простим через те, що проведення вищезазначених дій жодним чином не вплине на надання послуг тепло-, водопостачання та водовідведення в ОТГ.

Варіант 3 — складний

У разі об’єднання декількох територіальних громад в одну ОТГ за умови, що комунальні підприємства — надавачі послуг тепло-, водопостачання та водовідведення є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідного району і засновником таких підприємств є відповідна районна рада.

Саме в цьому контексті й виникає основна маса запитань:

  1. Чи потрібно створювати своє власне комунальне підприємство, що буде надавати послуги тепло-, водопостачання та водовідведення?
  2. Якщо не створювати своє власне, яким чином задокументувати взаємовідносини з комунальним підприємством районного рівня та яким чином буде відбуватися фінансування оновлення основних фондів комунального підприємства районного рівня, яке знаходиться на території ОТГ?

Отже, спробуємо надати відповіді на вказані запитання.

Перше: щодо створення власного комунального підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону № 280 право комунальної власності — це право територіальної громади володіти, доцільно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через ОМС.

Правом розпоряджатися комунальною власністю від імені територіальної громади наділена місцева рада. На сесії ради можуть бути прийняті рішення щодо будь-яких дій з комунальним майном. Відповідно до ст. 78 ГК ОМС може прийняти рішення про створення комунального підприємства, яке буде діяти на основі комунальної власності територіальної громади.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо створення, ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п.п. 1 п. 30 ст. 26 Закону № 280).

Процес створення починається з того, що відповідний структурний підрозділ виконавчого комітету місцевої ради готує пропозицію про створення комунального підприємства, де зазначає мету та необхідність його створення, основні види діяльності, структуру, джерела формування та розмір майна, необхідного для функціонування такого підприємства. Одним з важливих моментів є підготовка Статуту, на основі якого буде діяти комунальне підприємство.

Відповідно до ст. 57 ГК установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, — статут (положення) суб’єкта господарювання.

Статут суб’єкта господарювання (читаємо: комунального підприємства) повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Далі йде підготовка проекту рішення місцевої ради. У проекті рішення, як в подальшому і в самому рішенні, крім іншого, обов’язково повинно бути зазначено, що створюється саме комунальне підприємство з вказівкою власної назви та назви ОМС. Рішенням повинно бути визначено статутний капітал комунального підприємства та затверджено його статут.

У Законі № 280 немає прямої вказівки на те, що статут комунального підприємства має бути затверджений саме на пленарному засіданні місцевої ради, але ми виходимо з того, що відповідно до ч. 5 ст. 57 ГК статут затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Враховуючи таку норму законодавства, робимо висновок, що місцева рада або сама своїм рішенням затверджує статут, або у своєму рішенні доручає/уповноважує посадову особу ради або виконавчий орган цієї ради затвердити його.

Загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АР Крим, місцевих органах виконавчої влади, вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням визначено Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1242*.

* Далі — Інструкція.

На підставі зазначеної Інструкції ОМС розробляють та затверджують свої власні інструкції.

Відповідно до п. 39 Інструкції документ затверджується посадовою особою (посадовими особами), до повноважень якої (яких) належить вирішення питань, наведених у такому документі, або розпорядчим документом установи. Нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила, порядки тощо) затверджуються розпорядчим документом установи, що видала відповідний акт.

Затвердження певних видів документів здійснюється з проставленням грифа затвердження (додаток 6 до Інструкції).

Якщо документ затверджується конкретною посадовою особою, гриф затвердження складається зі слова «ЗАТВЕРДЖУЮ», найменування посади, підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища особи, яка затвердила документ, дати затвердження.

У разі коли документ затверджується постановою, рішенням, наказом, розпорядженням, гриф затвердження складається зі слова «ЗАТВЕРДЖЕНО», назви виду документа, яким затверджується створений документ, у називному відмінку із зазначенням його дати і номера.

Гриф затвердження розміщується у правому верхньому кутку першого аркуша документа.

Щодо підписання статуту комунального підприємства зазначаємо.

Вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, встановлюються ст. 15 Закону № 755. Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 15 цього законодавчого акта установчий документ викладається в письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи).

Враховуючи зазначене вище, вважаємо, що статут комунального підприємства повинен підписуватися засновниками (учасниками) або уповноваженими особами. Підпис засновника (учасника) або уповноваженої особи комунального підприємства повинен бути завірений гербовою печаткою (додаток 7 до Інструкції).

Не зайвим буде нагадати, що усі проекти рішень ОМС повинні оприлюднюватися за 20 робочих днів до моменту розгляду з метою прийняття (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI**).

** Далі — Закон № 2939.

Сесія є основною організаційно-правовою формою роботи місцевих рад та складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Проект рішення місцевої ради про створення комунального підприємства розглядається на засіданні постійних депутатських комісій, які за результатами вивчення і розгляду питань готують висновки і рекомендації (ч. 10 ст. 47 Закону № 280).

Наступним етапом є розгляд питання та проекту рішення на пленарному засіданні місцевої ради. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 280 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу ради.

Усі рішення ОМС підлягають обов’язковому і невідкладному оприлюдненню, але не пізніше 5 робочих днів з дня їх затвердження (ч. 2 ст. 15 Закону № 2939 та ч. 5 ст. 59 Закону № 280).

Чинним законодавством згідно з п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону № 280 передбачається, що призначення та звільнення керівників комунальних підприємств є компетенцією відповідного сільського, селищного, міського голови. Отже, при створенні комунального підприємства в рішенні місцевої ради може і не міститися пряме доручення голові ради щодо призначення керівника цього підприємства.

Наступним кроком є вже знайома нам процедура державної реєстрації новоствореного комунального підприємства. Відповідно до ст. 17 Закону № 755 для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, ОМС, подаються такі документи:

 заява про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма 1, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 р. № 3268/5);

 заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, — за бажанням заявника;

 примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, — рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи (у нашому випадку саме оригінал рішення місцевої ради);

 установчий документ юридичної особи — у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа (затверджений статут комунального підприємства).

Документи можуть бути подані як у паперовій, так і в електронній формі — через портал Міністерства юстиції України.

Якщо документи подаються в паперовій формі, то особа, яка їх подає, має пред’явити державному реєстратору документ, що посвідчує особу. Це дуже важливо.

Що ж до сплати адміністративного збору, то його розміри закріплено в ст. 36 Закону № 755але серед зазначених розмірів немає плати за реєстрацію юридичної особи, з чого можна зробити висновок, що адміністративний збір у таких випадках не сплачується.

Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства (ч. 4 ст. 78 ГК).

Створення комунального підприємства та призначення його керівника можна сміливо назвати першим кроком ОТГ на шляху надання послуг тепло-, водопостачання та водовідведення.

Йдемо далі, де починається найцікавіше.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання, а також регулювання відносин, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, визначаються Законом України «Про теплопостачання» від 06.02.2005 р. № 2633-ІV*.

* Далі — Закон № 2633.

Так, відповідно до ст. 19 Закону № 2633 діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб’єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на підставі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії.

Водночас ст. 23 Закону № 2633 передбачає, що господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 р. № 308.

У свою чергу правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання визначаються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 р. № 2918-ІІІ*.

* Далі — Закон № 2918.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2918 діяльність у сфері питного водопостачання та водовідведення можуть здійснювати підприємства всіх форм власності, якщо інше не передбачено законами України, а господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає, зокрема, централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів (ст. 15 Закону 2918).

Також ст. 18 Закону № 2918 передбачено, що господарська діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 р. № 307.

Робимо висновок, що надання послуг тепло-, водопостачання та водовідведення є ліцензійними видами господарської діяльності. Зазначеними ліцензійними умовами встановлено як загальні вимоги до підготовки пакету документів на отримання будь-то ліцензії щодо провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії або ліцензії щодо провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, так і кадрові, організаційні та технологічні вимоги отримання ліцензій.

Кожна вимога зазначених ліцензійних умов є обов’язковою для виконання й потребує досконалого вивчення, але в нашому випадку більш детально розглянемо питання саме кадрових та технологічних вимог.

При провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії, централізованого водопостачання та/або водовідведення ліцензіат повинен дотримуватися таких кадрових вимог:

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення
1) штатний розпис ліцензіата (здобувача ліцензії) має включати мінімальну кількість працівників за окремими посадами та наявність

у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, необхідних для провадження ліцензованого виду діяльності;

2) здобувач ліцензії, ліцензіат оформляє трудові відносини з персоналом шляхом укладення трудових договорів відповідно до положень Кодексу законів про працю України**

1) штатна чисельність працівників ліцензіата має включати мінімальну кількість працівників за окремими посадами, необхідних для виконання покладених на нього функцій, які мають відповідну освіту та кваліфікацію залежно від видів виконуваних робіт;

2) керівник здобувача ліцензії, його заступник та головний інженер мають мати ступінь вищої освіти (магістр, бакалавр тощо). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити для магістра — не менше двох років, бакалавра — не менше трьох років;

3) провадження ліцензованої діяльності здійснюється під керівництвом посадових осіб, які мають ступінь вищої освіти (магістр, бакалавр тощо), достатній для виконання професійних обов’язків;

4) здобувач ліцензії, ліцензіат оформляє трудові відносини з персоналом шляхом укладення трудових договорів відповідно до ст. 24 КЗпП

** Далі — КЗпП.

Отже, при організації будь-якого підприємства складається документ, що визначає, які посади будуть займати майбутні працівники, яка кількість працівників необхідна, і яким буде розмір зарплати цих працівників. Такий документ зветься штатним розписом.

Відповідно до ст. 64 ГК підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Спираючись на зазначену статтю, Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07стверджує, що всі підприємства на Україні зобов’язані мати затверджений керівником штатний розпис.

Однією з умов статуту комунального підприємства може бути умова щодо погодження штатного розпису підприємства з місцевою радою або виконавчим комітетом, або посадовою особою цієї ради.

Кожен роботодавець самостійно визначає структуру підприємства й установлює кількість штатних працівників. Однак обов’язковою залишається умова, що при розробці та затвердженні штатного розпису роботодавець повинен присвоювати штатним одиницям тільки ті найменування посад і професій, які відповідають Національному класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженому і введеному в дію наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 р. № 327*.

* Далі — Класифікатор.

Необхідно також зазначити, що п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58, встановлено, що записи у трудових книжках про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників і службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у згаданому Класифікаторі.

Згідно з п. 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 р. № 301, відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках — іншу відповідальність.

Роботодавець (комунальне підприємство) приймає працівників на посади, передбачені штатним розписом. Якщо штатний розпис міститиме назви посад, що не відповідають Класифікатору, то і записи про роботу у трудових книжках не відповідатимуть Класифікатору.

Зазначені ліцензійні умови містять й технологічні вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, централізованого водопостачання та/або водовідведення, зокрема, мова йде про основні фонди суб’єкта господарювання, у нашому випадку — комунального підприємства, за рахунок яких і будуть надаватися послуги тепло-, водопостачання та водовідведення.

Не забуваємо, що до об’єднання територіальних громад в ОТГ послуги тепло-, водопостачання та водовідведення, зокрема, і на території цих громад, надавалися комунальним підприємством, засновником якого є районна рада. Територіально основні фонди, які були задіяні в наданні послуг, й досі знаходяться на території ОТГ, отже, постає питання законодавчо правильної передачі до комунальної власності ОТГ зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району майна, що використовується в процесі надання послуг тепло-, водопостачання та водовідведення на території ОТГ.

Як це здійснюється? Першим кроком є розгляд на пленарному засіданні місцевої ради ОТГ питання та прийняття відповідного рішення щодо надання попередньої згоди на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності ОТГ майна. Разом з супровідним листом зазначене рішення направляється до відповідної районної ради для подальшого розгляду на засіданні постійних комісій та пленарному засіданні районної ради.

Відповідно до п. 10 розд. V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280 за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об’єктів спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Районна рада, у свою чергу, ініціює процес інвентаризації майна та зобов’язань, що планується передавати в ОТГ, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, визначення фактичної наявності активів та стану розрахунків.

Під час проведення інвентаризації, оформлення її результатів та регулювання інвентаризаційних різниць насамперед слід керуватися нормами Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879.

Цим нормативним документом визначено єдині вимоги до порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу.

Під час проведення районним комунальним підприємством інвентаризації майна та зобов’язань доцільно було б вирішити питання наявної кредиторської та дебіторської заборгованості, яка в будь-якому разі існує в районному комунальному підприємстві й може бути передана на підставі розподільного балансу в частині територіальної приналежності до ОТГ.

Наступним кроком є прийняття районною радою рішення щодо передачі майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності ОТГ, в якому зазначаються перелік майна, його інвентарні номери, первісна вартість, знос та залишкова вартість.

У свою чергу місцева рада ОТГ приймає рішення щодо прийняття основних засобів зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району до комунальної власності ОТГ також із зазначенням (дублюванням) переліку майна, його інвентарними номерами, первісною вартістю, зносом та залишковою вартістю.

Важливим моментом є зазначення в рішенні місцевої ради ОТГ про прийняття майна, що все майно приймається на баланс, у статутний капітал та закріплюється на праві господарського відання за комунальним підприємством місцевої ради ОТГ. Це допоможе уникнути необхідності підписання та проведення подвійної процедури передачі майна спочатку з балансу районного комунального підприємства на баланс місцевої ради ОТГ, а потім з балансу місцевої ради ОТГ на баланс комунального підприємства.

Чинним законодавством не передбачений порядок передачі майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст до комунальної власності територіальної громади. Разом з тим вважаємо за доцільне використовувати у своїй роботі Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності і Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об’єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об’єктів у державну власність, затверджені постановою КМУ від 21.09.98 р. № 1482.

На рівні району може бути прийнятий відповідний порядок передачі майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст до комунальної власності територіальної громади, отже, необхідно враховувати цей момент у кожному конкретному випадку.

За загальним правилом комісію з передачі майна з районного рівня на рівень ОТГ створює та призначає місцева рада ОТГ, яка приймає майно. До складу комісії можуть бути включені представники місцевої ради ОТГ, районної ради, комунальних підприємств районного рівня та рівня ОТГ.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який ми вважаємо за доцільне складати в чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується місцевою радою ОТГ та районною радою.

Разом з майном районне комунальне підприємство повинно передати та включити до акта приймання-передачі:

— документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно;

— виписку з бухгалтерського балансу, складеного на останню звітну дату, про вартість об’єкта передачі;

— титули будов та проектно-кошторисну документацію (у разі передачі об’єктів незавершеного будівництва);

— договір оренди цілісного майнового комплексу;

— договори найму (оренди) нежитлових приміщень;

— розподільний баланс, складений на останню звітну дату, тощо.

Право на управління майном виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Місцева рада ОТГ, як вже зазначалося, своїм рішенням повинна закріпити прийняте майно за відповідним підприємством на праві господарського відання, внести відповідні зміни до установчих документів підприємства та провести їх державну реєстрацію відповідно до законодавства, а також у подальшому здійснити в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об’єктів передачі, права на які підлягають такій реєстрації.

Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених гл. 23 ЦК, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Статтями 324 — 327 ЦК визначено об’єкти та суб’єкти права власності українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права право господарського відання, право оперативного управління (ст. 133 ГК).

Стаття 136 ГК визначає право господарського відання речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ГК власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною 1 ст. 134 ГК встановлено, що суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційногосподарських повноважень територіальних громад та ОМС щодо суб’єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 1 ст. 24 ГК). Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (ч. 3 ст. 78 ГК).

Підсумовуючи викладене, при обранні цього сценарію (Варіанту 3), місцева рада ОТГ, перед тим як розпочати надавати послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення, повинна пройти шлях, який передбачає створення власне комунального підприємства, призначення директора цього підприємства, впорядкування організаційної структури підприємства, прийняття майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району, комплексну підготовку до ліцензійних вимог задля отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, централізованого водопостачання та/або водовідведення, тощо.

Враховуючи такий обсяг роботи, було б доцільніше розпочинати цей процес за рік до початку опалювального сезону з метою своєчасного та якісного надання послуг з тепло-, водопостачання та водовідведення відповідній територіальній громаді.

Другим постає запитання: якщо не створювати своє власне комунальне підприємство, яким чином задокументувати взаємовідносини з комунальним підприємством районного рівня та яким чином буде відбуватися фінансування оновлення основних фондів комунального підприємства районного рівня, які територіально знаходяться на території ОТГ?

Законодавцем разом з прийняттям Закону № 157 були внесені певні зміни до бюджетного законодавства. Так, ст. 64 Бюджетного кодексу України* наразі передбачає, що склад доходів загального фонду районних бюджетів та бюджетів ОТГ, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, відтепер знаходяться на одному рівні. А це означає, що до районного бюджету вже не надходять податки від ОТГ, яка територіально знаходиться в межах відповідного району.

* Далі — БК.

Принцип бюджетної політики полягає в тому, що кожен бюджет самостійний. Розпорядники коштів державного бюджету не несуть відповідальності за боргові зобов’язання місцевого бюджету — і навпаки (кожен бюджет має власні джерела доходів і не несе відповідальності за інші бюджети (ст. 7 БК).

Комунальні підприємства здебільшого є дотаційними й отримують фінансову підтримку від засновників, у цьому випадку — з районного бюджету.

Отже, ми маємо ситуацію, коли комунальне підприємство надає послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення на території ОТГ, водночас отримує фінансову підтримку з районного бюджету, який у свою чергу не отримує податки від ОТГ.

Раціональним виходом з цієї ситуації, на нашу думку, є реалізація права на міжбюджетні відносини між бюджетом ОТГ та районним бюджетом.

Бюджети не підпорядковуються один одному, але тією чи іншою мірою залежать один від одного.

Між бюджетами різних рівнів існують фінансові відносини, які складаються з міжбюджетних трансфертів — дотацій та субвенцій

міжбюджетні трансферти кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 34 ч. 1 ст. 2 БК)
субвенції міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п. 48 ч. 1 ст. 2 БК)
дотації міжбюджетні трансферти без цільового призначення

Коли настане час оновляти основні фонди комунального підприємства районного рівня, які використовуються в роботі саме на території ОТГ, керівництво місцевої ради ОТГ разом з керівництвом комунального підприємства повинно скласти перелік та примірний кошторис оновлення цих фондів, прийняти відповідне рішення на сесії ОТГ та передати субвенцію до районного бюджету задля подальшого надання районною радою фінансової підтримки комунальному підприємству саме на оновлення основних фондів на території ОТГ.

Основним базовим принципом БК є програмно-цільовий метод фінансування.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі — метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу (п. 42 ч. 1 ст. 2 БК).

Особливими складовими програмно-цільового методу в бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм (ч. 2 ст. 20 БК).

Принцип простий. Є програма — є фінансування. Немає програми — немає грошей. Тому перед фінансуванням заходів приймаються певні нормативні документи. Як приклад, можна привести Програму управління спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст _________ району на __________ роки. Заходами цієї програми необхідно передбачити надання фінансової підтримки комунальному підприємству саме на оновлення основних фондів на території ОТГ.

Такий крок дасть можливість комунальному підприємству районного рівня використовувати бюджетні кошти саме за цільовим призначенням, а також буде виступати гарантією перед ОТГ щодо того, що кошти будуть використані саме на благо територіальної громади ОТГ.

Літвінов Ростислав,

начальник відділу правового забезпечення діяльності ради та комунальної власності

виконавчого апарату Харківської районної ради, магістр державного управління

Источник: Бюджетная бухгалтерия

Читайте также

Президент подписал Закон «О жилищно-коммунальных услугах»
views 33
Президент подписал Закон «О жилищно-коммунальных услугах» Закон (базовый законопроект от 10.12.2015 г. № 1581-д) регулирует отношения, возникающие в процессе предоставления и потребления жилищно-коммунальных услуг. Согласно закону, «жилищно-коммун...
Верховная Рада приняла закон о жилищно-коммунальных услугах
views 87
Верховная Рада приняла закон о жилищно-коммунальных услугах Публикуется на языке оригинала Сьогодні, 9 листопада, Верховна Рада прийняла Закон «Про житлово-комунальні послуги» (законопроект №1581-д).  За нього проголосували 262 нардепи. Як повідо...
Субсидия по-новому: украинцам сделали важное сообщение
views 156
Субсидия по-новому: украинцам сделали важное сообщение Субсидия оформляется на фактических, а не на всех зарегистрированных жильцов квартиры или дома, сообщили в Кабмине. При начислении субсидии учитываются доходы реальных обитателей жилплощади, а ...
Подписан Закон о коммерческом учете тепловой энергии и водоснабжения
views 162
Подписан Закон о коммерческом учете тепловой энергии и водоснабжения Публикуется на языке оригинала Петро Порошенко підписав Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - про це повідомляє офіційне інтернет-представни...
Основное за прошедшую неделю (24-30.04.2017)
views 302
Основное за прошедшую неделю (24-30.04.2017) Публикуется на языке оригинала С 1 мая новый прожиточный минимум Нагадуємо, що з 1 травня 2017 року розмір прожиткового мінімуму становить: -  загальний показник - 1624 грн; - дітям віком до 6 рокі...
Деятельность коммунальных предприятий после объединения территориальных общин
Метки:

Подписаться на рассылку свежих новостей