Підприємство — квартальний платник податку на прибуток, що коригує фінансовий результат до оподаткування на різниці, встановлені ПКУ, надало безповоротну фінансову допомогу іншому підприємству, теж платникові податку на прибуток. Безповоротну фінансову допомогу у сумі 60000 грн. уже перераховано. Договір про надання цієї допомоги було укладено у письмовій формі, але нотаріально не засвідчено, хоча, судячи з норм ЦКУ, він вимагає нотаріального посвідчення. Чи можливі у цьому випадку негативні наслідки для підприємства? Зокрема, чи можуть податківці під час перевірки відмовити підприємству у визнанні витрат щодо цієї допомоги?
Побоювання підприємства можна зрозуміти: антагонізм між платниками податків і податківцями формувався так довго, що навіть лояльні до платників податків зміни на законодавчому полі не можуть відразу стати запорукою взаєморозуміння між двома «ворогуючими таборами». Розглянемо описану ситуацію докладніше.
У ЦКУ немає прямих вимог щодо договору про надання безповоротної фінансової допомоги. На практиці за основу беруть схожий за суттю договір дарування. Згідно з ч.1 ст.717 ЦКУ договором дарування оформляють безоплатну передачу майна однією стороною (дарувальником) у власність другої сторони (обдаровуваного). Предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718).
Згідно з ч.5 ст.719 ЦКУ договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Сума 60000 грн. перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 850 грн. (17 грн. x 50).
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.3 ст.640 ЦКУ). У ч.1 ст.220 ЦКУ вказано, що у разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Визнання нікчемного договору недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦКУ). Наслідком недійсності договору має бути, згідно з ч.1 ст.216 ЦКУ, повернення сторін у колишній (до моменту укладення договору) стан.
Це наслідок з позиції цивільного законодавства. Якщо розглядати норми господарського законодавства, то, крім повернення сторін у попередній стан (ч.2 ст.208 ГКУ), можна знайти й інші результати визнання господарського зобов’язання недійсним. У ч.1 ст.208 ГКУ встановлено таке: якщо доведено в суді, що зобов’язання здійснене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності намірів однієї або обох сторін договору можливе вилучення у дохід держави усього отриманого за зобов’язанням.
Що усі ці норми означають для підприємства, яке поставило запитання?
Очевидно, навряд чи знайдеться зацікавлена особа, яка висуне вимогу про застосування норм щодо недійсності до договору надання безповоротної фінансової допомоги. Податківці навряд чи звернуться до суду, оскільки наслідки визнання договору недійсним, які виникають згідно з ч.1 ст.216 ЦКУ і ч.2 ст.208 ГКУ (тобто повернення сторін договору у попередній стан), їх не цікавлять.
Завадити податківцям довести, що з метою застосування ч.1 ст.208 ГКУ (стягнення отриманої безповоротної фінансової допомоги у дохід держави) договір суперечить інтересам держави і суспільства, та ще й з наміром, доволі просто. Адже згідно з ч.2 ст.220 ЦКУ, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір ДІЙСНИМ. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто звернення однієї зі сторін договору до суду з позовом про визнання договору дійсним зведе нанівець усі старання податківців.
А тепер подивимося, наскільки можуть бути обґрунтованими претензії податківців до витрат щодо наданої безповоротної фінансової допомоги.
По-перше, надання безповоротної фінансової допомоги у бухгалтерському обліку відображають за дебетом субрахунку 977 «Інші витрати діяльності». Будь-яке зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, яке призвело до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками), за правилами бухгалтерського обліку ЗАВЖДИ буде витратами (п.3 р.I НПБО-1).
По-друге, поняття безповоротної фінансової допомоги — виключно податкова категорія. Такою допомогою відповідно до пп.14.1.257 ст.14 ПКУ є «сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів». Тобто навіть відсутність договору про надання безповоротної фінансової допомоги (не кажучи вже про відсутність нотаріального посвідчення такого договору) не заважає визнати певну суму коштів, передану іншому платникові податків, безповоротною фінансовою допомогою.
По-третє, з 01.01.2015 р. до 01.01.2017 р. у ПКУ не було встановлено пов’язаних з безповоротною фінансовою допомогою різниць, на які коригують бухгалтерський фінансовий результат. На цей факт не раз звертали увагу податківці (див. листи ДФС від 05.01.2017 р. № 78/6/99-99-15-02-02-15, від 22.12.2016 р. № 27706/6/99-99-15-02-02-15, від 09.12.2016 р. № 26709/6/99-99-15-02-02-15(1), від 02.12.2016 р. № 26204/6/99-99-15-02-02-15(2), від 20.10.2016 р. № 22711/6/99-99-15-02-02-15, від 13.10.2016 р. № 22281/6/99-99-15-02-02-15(3) та ін.). В останньому з названих листів навіть було встановлено, що «Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах».
Тільки з 01.01.2017 р. у пп.140.5.10 ст.140 ПКУ з’явилася норма про необхідність збільшення бухгалтерського фінансового результату на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги. Але й ця норма працює тільки у тому разі, якщо фінансова допомога перерахована особам, які не є платниками податку на прибуток (окрім фізичних осіб), і платникам податку на прибуток за ставкою 0%.
Тож будь-які претензії податківців до витрат платника податку на прибуток, що перерахував безповоротну фінансову допомогу на користь іншого платника цього податку, будуть безпідставними.
Олена КУШИНА, редактор
(1)Опубліковано: Бухгалтерія. — 2017. — № 8. — С.48 (прим. ред.).
(2)Опубліковано: Бухгалтерія. — 2017. — № 3-4. — С.63 (прим. ред.).
(3)Там само. — С.61–62 (прим. ред.).
Джерело: Бухгалтерія