Часом бухгалтери стикаються з такими ситуаціями, як відпочинок директора або ж купівля ним дорогого годинника за кошти підприємства. Усе би нічого, але працівники бухгалтерії повинні обіграти це «по-бухгалтерськи». Розгляньмо, як упоратися з такою ситуацією.
На форумі «ДК» обговорювався випадок, коли директор підприємства приніс до бухгалтерії договір про надання туристичних послуг за кордоном, бажаючи відпочити за рахунок фірми. Дискусії на тему, як оподаткувати чи не оподатковувати взагалі купівлю директором швейцарського годинника, точилися і на Фейсбуці. Як бачимо, ситуація непоодинока, і на неї слід реагувати. Розгляньмо це питання із «зарплатного» погляду.
Подорож як додаткове благо
Оформити таку ситуацію правильно, тобто мінімізувавши оподаткування, по суті, неможливо. Адже гроші належать підприємству, а поїздка є особистою справою директора, і її вартість кваліфікуватиметься як додаткове благо.
Згідно з пп. 164.2.17 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Таким чином, вартість туристичної поїздки або годинника буде додатковим благом керівника.
ПДФО
Разом з тим, оскільки у цьому випадку дохід надано в негрошовій формі, базу оподаткування ПДФО слід визначати за правилами, визначеними у п. 164.5 ПКУ, тобто із застосуванням натурального коефіцієнта.
[warning]Зверніть увагу!
Розмір натурального коефіцієнта залежить від ставки ПДФО. Якщо ставка ПДФО 18%, — величина натурального коефіцієнта становить 1,219512.
Натуральний коефіцієнт обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 – Сп),
де К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. [/warning]
Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт.
ПКУ в деяких випадках передбачено застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування.
При оподаткуванні ПДФО звичайні ціни застосовуються у разі надання фізособі безоплатно товарів (робіт, послуг) або індивідуальної знижки від вартості товарів (робіт, послуг) (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ).
Звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: