Публикуется на языке оригинала
6 лютого Верховна Рада мінімальною кількістю голосів — 226 — прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків» (законопроект №7114-д).
У чому його суть та мета?
Як стверджується в пояснювальній записці до законопроекту, у банків при видачі кредитів «виникає об’єктивна потреба у забезпеченні ефективного функціонування системи обміну інформацією, яка є необхідною під час здійснення кредитування, елементом якої на сьогодні є діяльність бюро кредитних історій та має стати Кредитний реєстр Національного банку України».
Як бачимо, вже в пояснювальній записці визнано, що діяльність Кредитного реєстру дублюватиме діяльність бюро кредитних історій (БКI). А чому тоді не зосередити кредитні історії в одному надійному місці?
Автори пояснювальної записки заявляють, що ні, доручити ведення реєстру кредитних історій єдиному державному органові неможливо: «У зв’язку з недоцільністю створення надмірних державних баз даних внаслідок неефективності їх використання, складності обробки та захисту великих обсягів даних, а також враховуючи наявність в Україні діючої системи бюро кредитних історій, доцільно використовувати іноземний досвід щодо встановлення обмежень на передачу інформації до Кредитного реєстру». Це речення заслуговує на те, щоб перечитати його кілька разів — і впевнитися, що насправді воно нічого не обґрунтовує: ні «недоцільність», ні «надмірність», ні «неефективність», ні «складність».
Iноземний досвід
Гаразд, а який насправді «іноземний досвід»?
Iстина в тому, що й справді, абсолютна більшість іноземних БКI — це приватні структури. Приватними є польське акціонерне товариство «Biuro Informacji Kredytowej S. A.», німецьке «Schufa Holding AG», італійське «CRIF S.p.A.» (дочірня компанія якого «Czech Credit Bureau, a.s.» обслуговує чеські кредитні реєстри), американські «Equifax Inc.», «Experian plc» та «TransUnion». Останні три в США називають «великою трійкою», вони представлені і в багатьох інших країнах: так, наприклад, в Британії діє «Equifax Ltd.», а в РФ — «Эквифакс Кредит Сервисиз».
Але з цього ніяк не випливає, по-перше, що це обов’язково має бути приватна структура, по-друге, що БIК у країні має бути багато. «Наявність в Україні діючої системи бюро кредитних історій» — це, по суті, три БКI: Перше всеукраїнське БКI, Українське БКI та Міжнародне БКI. З зареєстрованих понад 20 БКI абсолютна більшість не діють. До речі, схожа картина і в РФ: з зареєстрованих 24 БКI реально діють лише чотири.
<…>
Источник: Дебет-Кредит – не забудьте оформить подписку на любимое издание!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: