Мабуть, чи не кожне підприємство хоча б раз отримувало запит від органу ДПС про надання інформації. Найчастіше такі запити містять довгі переліки документів, які податківці воліють отримати від суб’єкта господарювання. І нерідко серед таких переліків закрадаються документи, правомірність вимоги яких викликає в платників податків небезпідставні сумніви. Один із таких документів — калькуляція собівартості
Передусім звернімося до ст. 20 ПКУ, якою врегульовані права контролюючих органів.
Зокрема, згідно з пп. 20.1.2 ПКУ контролери мають право серед іншого для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у т.ч. благодійних й інших неприбуткових організацій, усіх форм власності в порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків й іншу інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову й статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
На практиці саме з посиланням на цю норму податківці обґрунтовують своє право вимагати калькуляцію витрат, оскільки остання з легкістю потрапляє до поняття «інформація».
Нагадаємо
Інформація — будь-які відомості й/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII).
Загалом певна логіка у вимогах податківців є. Однак безпосередньо калькулювання собівартості з обчисленням і сплатою податків не пов’язане, та й нормами чинного законодавства обов’язок ведення калькуляції прямо не передбачений.
Зокрема, калькуляція собівартості не є первинним документом (таку думку неодноразово висловлювало Міністерство фінансів України в листах від 29.05.2009 р. № 31-34000-10-16/14618, від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246). Останній є лише внутрішнім розрахунком підприємства, оскільки визначає розмір витрат у грошовій формі на виробництво продукції та складається як за окремими видами продукції, так і за виробництвом загалом. Тобто факт провадження господарської діяльності такий розрахунок не підтверджує.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: