Податковий кредит може опинитися під загрозою через одну помилку в товарно-транспортній накладній. Порожня графа у ТТН або відсутність ресурсів у контрагента коштуватимуть донарахувань. Як знизити ризики та захистити ПДВ-кредит, розповість юрист

Чи насправді суб’єкт господарювання придбавав товар, податківці перевіряють не лише за податковою накладною (ПН). Якщо постачальник потрапив у поле зору ДПС, у покупця можуть зажадати договір, видаткові й товарно-транспортні накладні (ТТН), документи щодо складського обліку та розрахунків із постачальником і підтвердження того, що товар дійсно використали у госпдіяльності. Тоді аргументом перевіряльників стає навіть звичайна помилка в ТТН:

• немає адреси навантаження;
• не зазначили водія;
• немає підпису;
• не заповнили окремих граф.

З огляду на ці недоліки ТТН контролери доходять висновку, що товару ніхто не перевозив. Якщо водночас ДПС дізнається, що постачальник не мав складу, автомобілів або достатньої кількості працівників, податковий кредит може опинитися під загрозою.

Саме такий спір став предметом розгляду Верховного Суду, за яким він виніс постанову від 03.07.2026 у справі № 380/13382/24.

Для бухгалтера ця справа цікава тим, що платник спромігся показати маршрут придбаного товару.

Як доцільно побудувати захист податкового кредиту — розглянемо далі.

Чому зареєстрованої ПН замало

Порядок визнання податкового кредиту з ПДВ встановлений у статті 198 Податкового кодексу України (ПК). Чинна редакція ПК передбачає правила, за якими формують податковий кредит (розд. V ПК). Як оформлювати і реєструвати ПН, описано у статті 201 ПК.

Водночас пункт 44.1 ПК містить вимогу формувати податкові показники на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності та інших передбачених законодавством документів. Тому бухгалтерові небезпечно покладатися на формулу: ПН зареєстрована, тож нічого доводити не потрібно.

Зареєстрована ПН має принципове значення для ПДВ. Але якщо під час перевірки ДПС ставить під сумнів факт придбання товару, спір переходить в іншу площину — чи реальна господарська операція. Тоді податківці починають ставити інші запитання:

• чи був у постачальника товар;
• хто його перевозив, звідки і куди;
• хто прийняв товар і де його зберігали;
• як товар оприбуткували;
• чи сплатили кошти постачальникові;
• що зробив покупець із придбаними запасами;
• чи можна певне придбання пов’язати з наступним використанням.

<…>

Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: