Публикуется на языке оригинала
Президентом України виданий Указ «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65/2022, згідно з яким на всій території України оголошена загальна мобілізація.
У разі того, що ФОП – роботодавець виявить бажання розірвати трудові договори з найманими працівниками, у нього є можливість припинити трудові відносини на підставі п. 10 ст. 40 КЗпП.
У відповідності до п. 10 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду.
Вищевказана норма може застосовуватися тільки під час особливого періоду та у разі мобілізації ФОП – роботодавця.
Згадана норма не використовується якщо ФОП є добровольцем тероборони.
Законодавством не встановлено обов’язку ФОП – роботодавця заздалегідь працівника про припинення трудового договору за п. 10 ст. 40 КЗпП.
Також, законодавством не передбачено виплату вихідної допомоги найманим працівникам у випадку звільнення за п. 10 ст. 40 КЗпП.
Нагадуємо, що підстави для припинення трудового договору, які перелічені у ст. 40 КЗпП є підставами звільнення з ініціативи роботодавця.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан із 24.02.2022 р. строком на 30 діб.
Наразі Законом № 2119-IX строк дії воєнного стану продовжено на 30 діб — до 25.04.2022 р.
24 березня 2022 року набув чинності Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
Він встановлює нові правила організації трудових відносин в умовах воєнного стану усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Так, в період дії воєнного стану Закон передбачає можливість розривати трудовий договір з працівником з ініціативи роботодавця (ст. 40 та 41 КЗпП).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Тому, роботодавець не може звільнити за п. 10 ст. 40 КЗпП захищені категорії населення, які перелічені у ст. 184 КЗпП, працівника, який перебуває у відпустці, працівника у якого настала тимчасова непрацездатність та мобілізованого працівника.
У ч. 2 ст. 47 КЗпП зазначено, що у разі призову власника – фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий власник – фізична особа повинен виконати свої обов’язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.
У ФОП, який є роботодавцем, не зникає обов’язок щодо видачі копії наказу про звільнення та виплати всіх належних коштів, які належали працівнику в день звільнення.
Загалом звільняти працівників у зв’язку із мобілізацією фізичної особи – підприємця, який використовує найману працю є правом, а не обов’язком фізичної особи – підприємця.
Источник: Бухгалтер 911 – не забудьте оформить подписку на любимое издание!
