Публикуется на языке оригинала
Премії (винагороди), які виплачують за підсумками роботи за рік входять до фонду оплати праці як заохочувальні виплати (ч. 3 ст. 2 Закону «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР). Оскільки такі заохочення, як правило, надають в розмірі окладу або середньомісячного заробітку за підсумками річної роботи в народі їх охрестили тринадцятою зарплатою.
Законодавство не зобов’язує неодмінно виплачувати тринадцяту зарплату. Роботодавець самостійно вирішує за яких умов і в якій сумі її надавати, як правило, спираючись на фінансові показники роботи підприємства за рік. Тож порядок, розмір та умови виплати тринадцятої зарплати прописують у внутрішніх документах по підприємству: в колективному договорі та/або в положенні про преміювання. Зазвичай розмір річного заохочення встановлюють залежно від стажу роботи працівника на підприємстві (у т.ч. за спеціальністю) та відпрацьованого протягом року часу. Подекуди враховують і інші показники, наприклад, кваліфікаційний рівень працівників, наявність вищої освіти тощо. Виплачують таку премію на підставі наказу керівника підприємства або наприкінці поточного, або на початку наступного року.
Все це дає нам чітке розуміння як обліковувати, оподатковувати та відображати річну винагороду в звітності.
Облік та оподаткування
Тринадцяту зарплату визнають поточним зобов’язанням і відображають за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою». Залежно від сфери зайнятості працівників субрахунок 661 кореспондує з дебетом (суб-)рахунків: 23, 901, 91–94.
Позаяк річна винагорода, яку надають працівникам, входить до фонду оплати праці, її оподатковують у тому ж порядку як і зарплату. Тобто з неї утримують ПДФО за ставкою 18% (пп. 164.2.1, п. 167.1 ПКУ), військовий збір за ставкою 1,5% (п. 16-1 підрозділу 10 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ), також на її суму нараховують ЄСВ за ставкою 22% в межах максимальної величини бази нарахування, яка з грудня 2016 р. становить 40000 грн (ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, далі — Закон № 2464). Усі нарахування та утримання здійснюють в місяці нарахування тринадцятої зарплати.
Інша справа, коли річне заохочення надають колишнім працівникам, які протягом року звільнилися з підприємства. Тоді така виплата не може вважатися зарплатною і фактично є так званим іншим доходом, з якого також утримують ПДФО та військовий збір, але вже на підставі іншого підпункту — 164.2.20 ПКУ. Це принципово для правильного відображення тринадцятої зарплати у ф. № 1ДФ, про що трохи згодом.
Є своя специфіка й відносно нарахування єдиного внеску на виплату звільненим працівникам. Підприємство в такому разі вже не є роботодавцем, тож, керуючись ст. 4 Закону № 2464, ніби не повинне нараховувати ЄСВ. Так би й було якби не спеціальна умова, прописана в ч. 2 ст. 7 Закону № 2464. Нею передбачено: особам, яким після звільнення з роботи нараховано дохід за відпрацьований час єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення такого доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які її нараховано. Оскільки тринадцята зарплата є винагородою за результатами річної роботи і її розмір зазвичай визначають з урахуванням відпрацьованого часу протягом такого року, дану виплату, в контексті Закону № 2464, слід вважати доходом за відпрацьований час. Тож ЄСВ таки доведеться сплатити, але обчислювати його потрібно окремо за кожен місяць, на який припадає виплата тринадцятої зарплати, тобто враховуючи максимальну величину бази нарахування, що діяла у відповідному місяці.
Нагадаємо! Із 1 січня по 30 квітня максимальна величина становила 34450 грн, із 1 травня по 30 листопада — 36250 грн, із 1 грудня — 40000 грн.
Такий спосіб розрахунку передбачає відображення річної винагороди у Звіті з ЄСВ (форма № Д4)* з помісячною розбивкою. Про те, як це зробити правильно зараз і поговоримо.
* Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, затверджений у додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435.
Заповнюємо звітність
У формі № 1ДФ річну винагороду відображають у звітному кварталі, в кому її нараховано, з ознакою доходу «101». Те саме стосується виплати колишнім працівникам, але вже з ознакою «127».
У таблиці 6 Звіту з ЄСВ тринадцяту зарплату, нараховану працівникам, відображають одним рядком разом зі звичайною зарплатою. Розглянемо приклад.
Працівникові у грудні 2016 року нараховано зарплату в сумі 3000 грн та виплачено річну винагороду в сумі 2800 грн.
Сума нарахованого внеску становить: (3000 грн + 2800 грн) х 22% = 1276 грн.
Ось як такі нарахування слід відобразити у таблиці 6 Звіту з ЄСВ за грудень:
- в реквізиті 9 ставимо код застрахованої особи — «1»;
- в реквізиті 10 нічого не вказуємо (жоден код типу нарахувань нам не підходить);
- в реквізиті 11 вказуємо місяць та рік за який проведено нарахування, наприклад «122016»;
- в реквізиті 15 зазначаємо кількість календарних днів перебування у трудових відносинах — «31»;
- в реквізиті 17 — загальну суму нарахованої зарплати разом із річною винагородою — «5800»;
- в реквізиті 18 — загальну суму нарахованої зарплати разом із річною винагородою в межах максимальної величини, на яку нараховується ЄСВ — «5800»;
- в реквізиті 21 — суму нарахованого єдиного внеску — «1276».
Тепер розглянемо інший приклад — коли річну винагороду нараховано звільненому працівнику.
Працівник звільнився у квітні 2016 р. У грудні 2016 р. йому нараховано річне заохочення в сумі 2400 грн.
Спершу визначаємо місячний дохід за відпрацьований час у 2016 р.: 2400 : 4 = 600 грн. Сума нарахованого єдиного внеску: 600 грн х 22% = 132 грн.
У таблиці 6 Звіту з ЄСВ за грудень для відображення річної винагороди доведеться відвести 4 рядки, кожен з яких слід заповнити таким чином:
- в реквізиті 9 зазначаємо код застрахованої особи — «1»;
- в реквізиті 10 — код типу нарахувань — «1»;
- в реквізиті 11 разом з 2016 роком вказуємо місяці, за які нараховано дохід, тобто у чотирьох рядках послідовно прописуємо всі місяці з січня по квітень — «012016, 022016…»;
- реквізит 15 не заповнюється;
- у реквізитах 17 та 18 відображаємо суму нарахованого місячного доходу — «600»;
- у реквізиті 21 — суму нарахованого внеску — «132».
До речі, швидко заповнити та за лічені секунди подати форму № 1ДФ та Звіт з ЄСВ допоможе ваш надійний помічник — iFin Zvit.
Тринадцята зарплата у розрахунку середнього заробітку
Річна винагорода у середньому заробітку враховується по-різному залежно від виду виплат, для обчислення яких визначають середній заробіток.
Відпускні. Для оплати відпускних та компенсації за невикористані відпустки середній заробіток визначають на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку № 100 винагорода за підсумками річної роботи враховуються у розрахунку середнього заробітку й включається в заробіток того місяця, на який вона припадає згідно з розрахунковою відомістю на виплату зарплати. Але порядок включення до середнього заробітку залежить від того, коли саме нараховано тринадцяту зарплату: у грудні 2016 р. чи в 2017 році. Адже одноразова винагорода за підсумками роботи за рік включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік (абз. 2 п. 3 Порядку № 100). Це означає, що річна винагорода (її частина) потрапить до розрахунку відпускних або компенсації за невикористану відпустку за таких умов:
- місяць нарахування винагороди входить до розрахункового періоду;
- винагороду за підсумками попереднього (2016-го) року нараховану в наступному (2017-му) році.
Тож якщо річну премію нараховано у грудні 2016 р. її не враховують у розрахунку середнього заробітку.
Оплата відрядження та інші випадки збереження середнього заробітку, коли розрахунковий період становить 2 календарних місяці, що передують місяцю надання виплати. Загалом річна винагорода враховується у розрахунку середнього заробітку (абз. 1 п. 3 Порядку № 100), але при цьому діють такі правила:
- місяць нарахування тринадцятої зарплати входить до розрахункового періоду;
- премію включають в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді (наприклад, якщо премію виплачено у грудні 2016 р., а розрахунковий період для обчислення середнього заробітку для оплати відрядження — грудень 2016 р. – січень 2017 р., до грудневого та січневого заробітку слід додати по 1/12 суми річної винагороди);
- у разі коли число робочих днів у якомусь із місяців розрахункового періоду відпрацьовано не повністю (наприклад, через відпустки, лікарняні тощо), річна премія за цей місяць враховується пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Лікарняні та декретні. Для цих виплат середній заробіток визначають згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266). Пунктом 32 даного документа передбачено, що середній заробіток для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Звіту з ЄСВ. Також у п. 3 Порядку № 1266 вказується, що в основі розрахунку середнього заробітку лежить нарахована протягом розрахункового періоду зарплата, на яку нараховано ЄСВ.
Оскільки на суму тринадцятої зарплати нараховується єдиний внесок і таку виплату відображають у Звіті з ЄСВ, її включають до розрахунку середнього заробітку в повному обсязі. Звісно, за умови, що річну премію було нараховано у місяці, який входить до розрахункового періоду.
Щоправда існує один виняток. Як передбачено абз. 2 п. 3 Порядку № 1266, місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.
Нагадаємо! До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Продовжуючи логічний ланцюжок, не складно дійти висновку, що будь-які виплати, нараховані протягом місяця, який повністю виключається з розрахункового періоду, не приймають участі в розрахунку середнього заробітку. До речі, на цьому акцентує увагу й Виконавча дирекція ФСС з ТВП у листі від 20.09.2016 р. № 2.4-46-1616. Таким чином, річна винагорода не враховується при обчисленні середнього заробітку при розрахунку лікарняних та декретних за однієї умови: якщо її нараховано протягом місяця, що повністю виключається з розрахункового періоду через поважні причини.
Автор: iFin