Календарна норма робочого часу — це планова кількість годин, яку повинен відпрацювати працівник за певний проміжок часу відповідно до колективного договору (трудового договору, іншого локального нормативного акта роботодавця). Порядок розрахунку норми робочого часу для працівників, за якими робочий час підсумовується, має свої особливості. Пропонуємо вам розглянути його детально.
Календарна норма робочого часу передбачає повне використання робочого часу. Порядок її розрахунку за обліковий період при підсумованому обліку наведений у п. 12 Методрекомендацій № 138.
Норму робочого часу за обліковий період роботодавці можуть визначати на вибір або за календарем:
— з розрахунку 6-денного робочого тижня, 7-годинного робочого дня (або відповідного скороченого робочого дня). При цьому слід враховувати, що при 6-денному робочому тижні напередодні вихідних днів робочий час скорочується до 5 годин, а напередодні святкових і неробочих днів — на 1 годину (ст. 53 КЗпП);
— 5-денного робочого тижня. Цікаво, що при 5-денному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи. Тому Мінпраці (сьогодні — Мінсоцполітики) в п. 12 Методрекомендацій № 138 запропонувало норму робочого часу за обліковий період визначати шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів, що припадають на обліковий період, за календарем 5-денного робочого тижня (з вихідними днями в суботу і неділю) з однаковою тривалістю кожного робочого дня. При цьому враховують скорочення робочого дня напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину (ст. 53 КЗпП).
Що ж виходить?
<…>
Автор : Усенко Олена, головний спеціаліст сектору режимів праці, відпочинку та норм праці Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України, Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати: