Із 27.05.2022 набув чинності Закон № 2253, який уніс низку змін до КЗпП та інших законодавчих актів у частині захисту прав працівників. З’ясуємо, що саме змінилося.
Колективний договір
Закон № 2253 розширив сферу застосування колективного договору як одного з базових локальних документів у системі взаємовідносин між працівником і роботодавцем незалежно від його юридичного статусу. Про це свідчить нова редакція ст. 11 КЗпП, яка визначає: “колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю“. Аналогічні зміни внесено й до ст. 2 Закону № 3356.
Чи означає це, що відтепер фізичні особи – роботодавці, у тому числі ФОП, зобов’язані укладати колективний договір? Ні, не зобов’язані. Ці зміни слід розцінювати як можливість для приватного підприємця або його найманих працівників ініціювати укладення колективного договору, якщо сторона-ініціатор вважає це доцільним.
Як зазначено в листі Мінсоцполітики від 07.04.2006 р. № 2411/0/14-06/18, відповідно до Закону № 3356 укладення колективних договорів, угод здійснюється на добровільній основі, що відповідає нормам Конвенцій Міжнародної організації праці, які ратифікувала Україна, зокрема Конвенції № 98 про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів та Конвенції МОП № 154 про сприяння колективним переговорам 1981 року.
Сторони колективного договору відповідно до нової редакції ст. 12 КЗпП та ст. 3 Закону № 3356 це:
– сторона роботодавця – власник або уповноважений ним орган (особа), фізична особа – роботодавець, уповноважені представники;
<…>
Источник: Интерактивная бухгалтерия – не забудьте оформить подписку на любимое издание!
Чтобы БЕСПЛАТНО получить доступ к полному тексту статьи заполните, пожалуйста, заявку:
