Серед цьогорічних новацій у трудовому законодавстві була поява особливої форми трудового договору – з нефіксованим робочим часом. Безпосередньо нюанси такого формату найму співробітників ми докладно розглядали в матеріалі “Трудовий договір із нефіксованим робочим часом: умови та порядок укладання”.
Також ми торкалися цієї теми, коментуючи затвердження примірної форми для таких договорів (див. коментар “Форма договору із фрилансером: усі деталі від Мінекономіки”).

Як часто буває з нововведеннями, практика застосування трудових договорів із нефіксованим робочим часом (ТДНЧ) породжує додаткові запитання. Тож сьогодні пропонуємо розглянути кілька важливих нюансів у бліцформаті.

Чи можна фрилансити в кількох роботодавців?

У роботодавця немає монополії на таких працівників, тож працювати у форматі нефіксованого робочого часу можна в кількох роботодавців одночасно.

До того ж контролери звертають увагу на те, що у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом заборонено встановлювати умову щодо заборони працівникові виконувати роботу за іншими трудовими договорами (див. роз’яснення Держпраці в Львівській області).

Скільки фрилансерів можна взяти на роботу?

На відміну від працівника, для роботодавців є обмеження на кількість залучених фрилансерів. Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 21¹ КЗпП кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10 % від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.

Отже, наприклад, роботодавець, у якого працює 11 найманих працівників, не може укласти два договори з нефіксованим робочим часом (див. роз’яснення Держпраці у Дніпропетровській області).

Своєю чергою, Мінекономіки радить такий алгоритм розрахунку граничної чисельності фрилансерів: