Шлях України до ЄС супроводжується збільшенням кількості зовнішньоекономічних операцій її суб’єктів підприємницької діяльності з нерезидентами з інших країн і юрисдикцій. Тому не дивним є посилений інтерес податкової служби до дослідження бізнес-процесів між сторонами операцій із метою оподаткування доходів нерезидентів.

Одним із цікавих питань, на наш погляд, є отримання нерезидентом безповоротної фінансової допомоги (БФД) з джерелом її походження з України. Хоч тепер, в умовах обмежень НБУ на період воєнного стану, цей вид операцій і скоротився, та в довоєнний період вони відбувалися доволі часто і стати предметом перевірки податкових органів їм ще тільки належить. Крім того, безоплатне передання товарів (робіт, послуг) на користь нерезидента досить часто податкові органи стали класифікувати як БФД, надану такому нерезиденту.

З одного боку, з такою рекласифікацією доволі складно погодитись, бо навіть у визначенні, наведеному у ст. 14 ПКУ (пп. 14.1.257), ідеться якраз про грошову природу таких операцій, а саме:

безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, подарована або передана за подібним договором або без договору;

сума безнадійної заборгованості, повернена після списання такої заборгованості;

сума заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

сума кредиту або депозиту, що надані без установлення строків їх повернення, а також сума процентів, нарахованих на таку суму кредиту або депозиту, що не сплачені.

Тобто за визначенням ПКУ фінансова допомога не має товарної форми вираження, а має тільки грошову.

Тож розглядати безоплатно передані товари (роботи, послуги) на користь нерезидента через призму надання БФД такому нерезиденту є доволі ризиковим, оскільки містить підводне каміння.

<…>

Джерело: Юрист&Закон – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: