Згідно з п. 10 розд. І Інструкції № 162, фізособа повинна мати окремі рахунки: один – для здійснення підприємницької або незалежної професійної діяльності, інший – для особистих потреб. Тобто рахунок, відкритий для власного користування, не можна використовувати для підприємницьких розрахунків.
Це підтверджується і абз. 3 п. 24 тієї ж Інструкції, де прямо зазначено: забороняється проводити операції, пов’язані з підприємницькою діяльністю, через рахунки, відкриті для особистих потреб. Розрахунки за такими рахунками мають стосуватись винятково особистих фінансових операцій.
У свою чергу, п. 291.6 ПКУ зобов’язує фізосіб – підприємців на спрощеній системі (1-3 групи) здійснювати розрахунки за товари, роботи чи послуги виключно в грошовій формі – як готівковій, так і безготівковій, включно з електронними грошима.
Щодо обліку доходів, п. 296.1 ПКУ визначає:
– ФОП на 1 і 2 групах, а також на 3 групі без ПДВ ведуть спрощений облік у довільній формі – тобто просто щомісячно фіксують суму отриманих доходів.
Якщо ФОП на 3 групі є платником ПДВ, то облік ведеться за встановленою типовою формою, яку визначає Мінфін.
Такий облік дозволено вести на папері або в електронному вигляді, зокрема через Eлектронний кабінет.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ПКУ, доходом ФОП на єдиному податку вважається весь дохід у грошовій формі, який підприємець отримав протягом звітного періоду – незалежно від того, це готівка чи надходження на рахунок.
Отже, якщо коштами за договором, укладеним від імені ФОП, було помилково зараховано оплату на рахунок, відкритий для особистих потреб, – ці кошти все одно вважаються доходом підприємця. Вони обов’язково мають бути:
– відображені в обліку (для неплатників ПДВ – у спрощеному, для платників ПДВ – у типовій формі),і
– включені до податкової декларації за той період, коли кошти надійшли.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
