Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦКУ за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (абз. 1 ч. 1 ст. 820 ЦКУ).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 р. № 2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
При цьому індивідуальний споживач – це, зокрема, фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189).
Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені гл. 1 розд. XIV ПКУ.
Згідно з пп. 2 п. 291.4 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінзарплати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Умови, відповідно до яких фізичні особи-підприємці не можуть бути платниками єдиного податку груп 1-3, визначені у п. 291.5 ПКУ.
Згідно з пп. 291.5.3 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку груп 1-3 суб’єкти господарювання – фізичні особи-підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено ст. 292 ПКУ.
Відповідно до п. 292.1 ПКУ доходом платника єдиного податку фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Враховуючи викладене, оскільки отримання ФОП – платником єдиного податку доходу у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг не передбачає надання зазначених послуг таким підприємцем на користь юридичної особи або фізичної особи- підприємця (орендарів), то такий дохід не включається до доходу ФОП, але оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізосіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, згідно з пунктом 162.1 статті 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом 163.1.1 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.
Водночас, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема:
- дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. “г” пп. 164.2.17 ПКУ);
- інший дохід, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ПКУ ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2-167.5 ПКУ).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ (пп. 1 пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).
Ставка військового збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, становить 5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ (пп. 1 пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).
Підпунктом 4 пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ визначено, що для військовослужбовців та працівників ЗСУ, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міноборони України, Нацгвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5% з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до пп. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) ПДФО та військового збору до бюджету визначено ст. 168 ПКУ та пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ.
Так, згідно із пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, визначення якого наведене у пп. 14.1.180 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору, встановлену пп. 1 пп. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ.
Відповідно до пп. 168.2.1 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (пп. 168.2.2 ПКУ).
Враховуючи зазначене, у разі якщо орендарем (юрособою або ФОП) виплачується на користь фізособи дохід у вигляді суми відшкодованих витрат, понесених на сплату комунальних послуг або орендар компенсує сплачені комунальні послуги власнику майна, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи з відповідним оподаткуванням.
Разом з тим, якщо зазначений дохід виплачується орендарем – фізособою на користь фізособи – власника майна (орендодавця), то орендодавець зобов’язаний включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 ПКУ.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
