Ризики прив’язки ціни до іноземної валюти у внутрішньому договорі. Можливість виконувати зобов’язання в інвалюті. Позиція судів щодо визначення ціни в інвалюті у договорі між резидентами
Вид валюти, у якій визначають ціну договору між резидентами України, має для його сторін важливе економічне значення. В умовах коливань валютного курсу ризики несуть насамперед фірми, які купують товар за валюту, а продають за гривню. До того ж постає запитання: чи не порушують закон українські підприємства, встановлюючи у договорі ціну в інвалюті? Тож спочатку розберемо правила цінової поведінки під час укладання внутрішньогосподарських договорів.
Домінантний статус української гривні
Статус національної та іноземних валют на території України встановлюють винятково закони України (ст. 92 Конституції України). Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території нашої держави, є грошова одиниця України — гривня (ст. 192 Цивільного кодексу України; ЦК).
Отож зобов’язання за договором має бути виражене у гривні. Але сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в інвалюті (ст. 524 ЦК).
А от стосовно валюти виконання грошового зобов’язання законодавець не такий лояльний (ст. 533 ЦК). Грошове зобов’язання потрібно виконати у гривні. Якщо у зобов’язанні грошовий еквівалент визначено в інвалюті, суму, що підлягає сплаті у гривні, обчислюють за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Користуватися інвалютою, а також платіжними документами в інвалюті для розрахунків на території України за зобов’язаннями можна лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
<…>
Джерело: Експертус Головбух – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
