Фахівці ГУ ДПС у Закарпатській області роз’яснюють, чи застосовує різницю, визначену пп. 140.5.14 ПКУ, платник податку на прибуток підприємств, якщо надає спонсорську допомогу дитячо-юнацькій спортивній школі, яка має статус неприбуткової організації, і відповідно до умов договору спонсорства неприбуткова організація здійснює популяризацію найменування спонсора та його торговельної марки (зокрема, шляхом розміщення інформації на стадіоні під час ігор та на спортивній формі гравців) та чи порушуються при цьому такою неприбутковою організацією вимоги п. 133.4 ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Як встановлено п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі – Закон № 270), реклама – це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

При цьому спонсорство – це добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно власного імені, найменування, комерційного (фірмового) найменування, найменування товару, торговельної марки, яка знаходиться у власності таких осіб або правомірно ними використовується.

Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ безповоротною фінансовою допомогою, зокрема, є сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Тож вбачається, що кошти, отримані неприбутковою організацією за договором спонсорства, не можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою, оскільки спонсорство натомість передбачає отримання спонсорами послуг з популяризації виключно власного імені, найменування, комерційного (фірмового) найменування, найменування товару, торговельної марки, яка знаходиться у власності таких осіб або правомірно ними використовується, що відноситься до складових рекламних послуг.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з абзацом першим пп. 134.1.1 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Підпунктом 140.5.14 ПКУ встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року суб’єктам сфери фізичної культури і спорту, а саме дитячо-юнацьким спортивним школам, центрам олімпійської підготовки, школам вищої спортивної майстерності, центрам фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, спортивним федераціям з олімпійських видів спорту, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг у розмірі, що перевищує 8% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Згідно з пп. 133.4.1 ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, встановленим пп. 133.4.1 ПКУ.

Однією з таких вимог, встановлених пп. 133.4.1 ПКУ, є внесення організації контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Перелік організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, визначено пп. 133.4.6 ПКУ.

Отже, спонсорство – інвестиція (маркетинговий хід) для отримання рекламного ефекту. Тому, якщо платник податку на прибуток підприємств перераховує грошові кошти у вигляді спонсорських внесків до дитячо-юнацької спортивної школи, яка має статус неприбуткової організації, що внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування спонсорських внесків, то такий платник податку не застосовує різницю, визначену пп. 140.5.14 ПКУ, оскільки такі спонсорські кошти не є безоплатно перерахованими.

Щодо діяльності дитячо-юнацької школи у статусі неприбуткової організації повідомляємо таке.

Пунктом 133.4 ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених п. 133.4 ПКУ.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначає Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 р. № 3808-XII (далі – Закон № 3808), який регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Відповідно до ст. 10 Закону № 3808 дитячо-юнацькі спортивні школи є закладами спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю – закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.

Дитячо-юнацькі спортивні школи створюються та діють відповідно до положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Меценатством у загальному розумінні є безкорислива підтримка культури, освіти та науки (по суті благодійна діяльність).

Згідно зі ст. 1 Закону № 3808 меценатською допомогою є підтримка або сприяння у розвитку фізичної культури і спорту, що їх надає меценат фізичної культури і спорту фізичним та/або юридичним особами у видах і за напрямами, визначеними законом.

Порядок проведення меценатської діяльності у сфері фізичної культури і спорту встановлено ст. 51 прим. 1 Закону № 3808.

Так, суб’єктами меценатської діяльності у сфері спорту є:

• меценат фізичної культури і спорту – дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка здійснює меценатську діяльність у сфері фізичної культури і спорту за одним або кількома напрямами, зазначеними в ч. 1 ст. 51 прим. 1 Закону № 3808;
• отримувач меценатської допомоги – суб’єкт сфери фізичної культури і спорту, визначений розд. II Закону № 3808;
• бенефіціар – фізична або юридична особа, яка є резидентом України, визначена меценатом фізичної культури і спорту або отримувачем меценатської допомоги у договорі про меценатську допомогу як набувач меценатської допомоги. Бенефіціар є кінцевим отримувачем меценатської допомоги та зобов’язаний її використовувати лише у сфері фізичної культури і спорту відповідно до Закону № 3808 і не може виступати посередником в отриманні меценатської допомоги іншим набувачем.

Меценат фізичної культури і спорту, отримувач меценатської допомоги та бенефіціар не можуть бути пов’язаними особами в розумінні пп. 14.1.159 ПКУ.

Меценатська діяльність у сфері фізичної культури і спорту здійснюється на підставі письмового договору про меценатську допомогу між меценатом фізичної культури і спорту та бенефіціаром або між меценатом фізичної культури і спорту та отримувачем меценатської допомоги в інтересах бенефіціарів, визначених меценатом фізичної культури і спорту або отримувачем меценатської допомоги. Договір про меценатську допомогу не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас відповідно до ст. 51 прим. 3 Закону № 3808 набувачі меценатської допомоги мають право розміщувати торговельну марку, логотип, інше позначення мецената фізичної культури і спорту, з яким у них укладено договір про меценатську допомогу, в будь-якій рекламі, пов’язаній з діяльністю набувача меценатської допомоги.

Особливості використання позначення мецената фізичної культури і спорту в рекламі набувача меценатської допомоги мають встановлюватися договором про меценатську допомогу.

Отже, на відміну від спонсорства меценатство не має комерційного інтересу. Тому діяльність дитячо-юнацької спортивної школи у сфері фізичної культури і спорту у статусі неприбуткової організації з отримання спонсорської підтримки від спонсора у вигляді грошових коштів в обмін на популяризацію спонсора (фактично оплата рекламних послуг) не може вважатися такою, що одночасно відповідає меті (цілям) такої неприбуткової організації та сприяє її досягненню згідно з положеннями Закону № 3808, а отже, спрямування доходів дитячо-юнацької спортивної школи на проведення такої діяльності є порушенням вимог п. 133.4 ПКУ для перебування зазначеної неприбуткової організації у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, оскільки спричиняє нецільове використання коштів неприбуткової організації.

Водночас отримання неприбутковою організацією у сфері фізичної культури і спорту меценатської допомоги у порядку, встановленому Законом № 3808, не призводитиме до порушення вимог п. 133.4 ПКУ.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ПКУ (з урахуванням положень п. 63 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ), така організація підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до пп.пп. 133.4.3 та 133.4.4 ПКУ.

Джерело: “Я – Бухгалтер”