Що є базою нарахування єдиного внеску для платника податку – резидента Дія Сіті, який у відповідний календарний місяць відповідає вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», якщо найманого працівника в межах одного календарного місяця звільнено з основного місця роботи та прийнято в штат за сумісництвом?
Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є, зокрема, роботодавці, перелік яких визначений п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22%.
Відповідно до ч. 14 прим. 1 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті (крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті), який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним п.п. 2, 3 ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» від 15.07.2021 р. № 1667-ІХ (далі – Закон № 1667), починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті, встановлюється:
а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні – у розмірі мінімального страхового внеску;
б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до Закону № 108 правова природа виплат працівнику за виконану роботу як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом ідентичні – такі виплати ідентифікуються як зарплата.
З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п. «а» ч. 14 прим. 1 ст. 8 Закону № 2464, якщо в одному місяці резидентом Дія Сіті (крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті), який відповідає вимогам, визначеним п.п. 2, 3 ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону № 1667, було звільнено працівника з основного місця роботи і прийнято в штат за сумісництвом, то єдиний внесок за такого працівника нараховується у розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму заробітної плати в межах одного календарного місяця за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
