Працівник пояснював свою відсутність на роботі через припинення транспортного сполучення під час карантину, повідомляє Бухгалтер.ua.

Листки непрацездатності, службова записка, наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою обґрунтовують поважність причин звільнення за власним бажанням. Відповідні тези викладені у постанові ВС/КЦС від 21.04.2021 р. у справі № 569/9738/20.

У розглянуті судом справі працівник направив заяву про звільнення за власним бажанням у зв’язку з погіршенням здоров’я із 5 травня 2020 року. 12 травня 2020 року роботодавець надіслав йому відповідь на його заяву про звільнення, якою заперечив проти звільнення з поважних причин у строк, про який просив працівник. Також він вказав, що заява не може бути розглянута, оскільки працівник не надав підтвердження причин відсутності на робочому місці з 13 квітня 2020 року.

Роботодавець не звернув уваги на те, що працівник неодноразово хворів, лікарями йому рекомендовано не переохолоджуватися, та просив створити безпечні умови під час карантину. Також було відомо про обмеження транспортного сполучення на час карантину, а роботодавець не забезпечив доїздом до роботи працівників.

Тому працівник вважав, що причини його відсутності на роботі є поважними, оскільки його явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті ним самим.

Місцевий суд прийшов до висновку про поважність причин звільнення за власним бажанням позивача, а тому роботодавець мав звільнити такого працівника в строк, про який він просив.

Однак апеляційний суд вказав на відсутність документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов’язки, а причина, по якій працівник просив звільнити його в певну дату не знайшли документального підтвердження. Тому прийняв рішення на користь роботодавця.

У свою чергу Верховний Суд нагадав, що ст. 38 КЗпП зобов’язує роботодавця звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в ч. 1 ст. 38 КЗпП, тобто перелік таких причин не є вичерпним. Поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.

Судді Верховного Суду уважають, що сукупність наведених працівником конкретних обставин в обґрунтування заяви про звільнення свідчать про поважність причин звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП в строк, про який просив працівник.

Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!