Не завжди підприємства, яким потрібні нові засоби виробництва, приймають рішення про їх придбання. Іноді вони йдуть іншим шляхом — беруть потрібне майно в оперативну оренду або фінансовий лізинг. Про нюанси здійснення таких операцій орендодавцем/лізингодавцем та орендарем/лізингоодержувачем поговоримо в цьому спецвипуску. Тут ми розглянемо як правове регулювання орендних і лізингових операцій, так і нюанси їх бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі порушимо питання операційної оренди в орендодавця-єдиноподатника та взяття в оренду майна у фізосіб-непідприємців. Спецвипуск для вас підготували редактор Наталія Вороная та податковий експерт Наталія Чернишова.
Розглядати питання, пов’язані з оперативною орендою*, ми розпочнемо з правового підґрунтя, на якому базуються відносини між орендарем і орендодавцем. Особливу увагу приділимо договору оренди**. Адже він — провідна зірка сторін орендних відносин і відіграє важливу роль у разі виникнення між ними спірних ситуацій. Ну що ж, розпочнемо!
* У деяких нормативних документах цей вид правовідносин називають операційною орендою.
** Тут не говоритимемо про укладення договору оренди з нерезидентами.
На законодавчому полі орендними питаннями відають головним чином гл. 58 і 59 ЦКУ, а також § 5 гл. 30 ГКУ. Згідно з ч. 6 ст. 283 ГКУ до договорів оренди застосовують відповідні положення ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ. Таким чином, у взаємовідносинах між суб’єктами господарювання норми цих двох Кодексів потрібно застосовувати в тандемі. При цьому пам’ятаючи, що
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати:
