Верховний Суд розглянув судовий спір звільненого працівника із його роботодавцем щодо звільнення у зв’язку із закінчення строку на який укладався трудовий договір.

В цій справі екс-працівник був прийняти на роботу в 2010 році та неодноразово переводився із однієї посади на іншу. В останній раз із ним уклали строковий трудовий договір. Надалі його звільнили з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Працівник же заявив свій позов до суду через те, що уважає своє звільнення незаконним, оскільки він фактично здійснював трудову діяльність на підставі безстрокового трудового договору ще із 2010 року.

Рішенням місцевого суду в задоволенні позову особі відмовили. Суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивач працював у відповідача на умовах строкового трудового договору, з укладенням якого він погодився. Звільнення особи із роботи у зв’язку із закінченням строку трудового договору проведено відповідачем із дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Далі апеляційний суд скасував рішення місцевого суду і ухвалив нове рішення про скасування наказу про звільнення. Апеляційний суд вирішив поновити особу на посаді та стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Потім ця справа перейшла до Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, які постанову апеляційного суду скасували, а справу передали на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

І вже цього разу апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Стикнулися з незвичною правовою ситуацією? Відповідь знайдете на ІТ-платформі LIGA360. Покрокові алгоритми дій, судова практика, свіжа аналітика лідерів галузі. Подробиці за посиланням.

Остаточну крапку в цій справ знову поставив Верховний Суд.

Він уважає звільнення позивача у зв’язку із закінченням строку дії строкового трудового договору обґрунтованим, бо:

– волевиявлення особи на укладення трудового договору підтверджується його заявою, особистими підписами на кожній сторінці трудового договору, в якому зазначений строк його дії, а також на наказі відповідача, де вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії, з яким позивач ознайомлений під підпис;

– протягом дії договору позивач його умови не оскаржував та не ініціював унесення змін і доповнень до нього;

– належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском посадових осіб відповідача, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії, позивач не надав.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Роботодавець також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору – працівник чи роботодавець. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

У зв’язку із скасуванням Верховним Судом постанови апеляційного суду, в порядку статті 444 ЦПК України подано заяву про поворот виконання постанови апеляційного суду в частині стягнутого середнього заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення зарплати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтовано на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Якщо звернутися до ст. 239 КЗпП, то у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення зарплати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Отже, чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення.

Оскільки відсутні докази того, що скасоване Верховним Судом рішення апеляційного суду було обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви роботодавця про поворот виконання судового рішення.

Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2021 р. у справі № 607/3393/18.

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!