У продовження розпочатої минулого разу теми про транспортно-експедиторську діяльність* сьогодні розглянемо питання документального оформлення транспортно-експедиторських послуг.
* Стаття «Транспортно-експедиторська діяльність: ПДВ-запитання і не лише» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 44).
Розпочнемо з того, що ключовою особливістю договору транспортного експедирування (на відміну від того ж договору перевезення) є те, що експедитор має право залучати для виконання своїх зобов’язань третіх осіб (ст. 932 ЦКУ).
По суті, транспортно-експедиторські послуги — це посередницькі послуги. Але при цьому ніхто не забороняє експедитору, наприклад, самому надати ті ж послуги перевезення власними силами.
Тому сьогодні розберемо питання «документування» експедиторських послуг і в тому випадку, коли експедитор сам надає всі послуги в межах договору експедирування (так званий «прямий» договір), і коли експедитор залучає третіх осіб (посередницька схема).
Якщо експедитор працює за «прямим договором»
Дуже часто, коли експедитор сам надає послуги перевезення, виникає запитання: як розцінювати плату, отриману за договором, і чи потрібно виокремлювати в цьому випадку окремо експедиторську винагороду?
Є прибічники позиції, що в такому разі всю плату за договором потрібно розглядати як плату за транспортно-експедиторські послуги. Обґрунтовують вони це тим, що згідно зі ст. 9 Закону про ТЕД**до плати експедитора за належне виконання договору транспортного експедитора не включаютьсятільки витрати на оплату послуг (робіт) третіх осіб і на оплату зборів (обов’язкових платежів). А все інше, сплачене за договором, і є винагорода (плата) експедитора.
** Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-IV.
Але нам такий підхід здається не зовсім правильним.
<…>
Автор : Казанова Марина, податковий експерт, CAP
Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати:
