Загальновідомими та поширеними є спірні питання, пов’язані з тим, що податкові органи в актах перевірок формують висновки про порушення платниками норм податкового законодавства та вимог до оформлення первинних документів з посиланням на інформацію, наявну в базах даних цих органів, наслідком чого стає ухвалення протиправних ППР, які потім оскаржують в адміністративному / судовому порядку.
Водночас, попри численні судові рішення в ЄДРСР, у яких неодноразово суди розглядали питання щодо надання оцінки посиланню податкових органів на інформацію, яку вони отримали з джерел надходження податкової інформації, передбачених нормами ПК України, і яка зберігається в базах даних ІТС, податкові органи й надалі продовжують обґрунтовувати висновки складених актів перевірок отриманням відповідної інформації, що нібито ставить під сумнів дійсність господарських операцій платників, найчастіше із контрагентами – постачальниками товарів (виконавцями робіт / надання послуг).
Слід зазначити, що, зокрема, на прикладі кейсів, які супроводжують фахівці ID Лігал Груп, у процесуальних заявах по суті справи податкові органи зазначають про зібрану ними податкову інформацію, що зберігається в базах даних ІТС, однак доказів, які б підтверджували достовірність і повноту відповідної інформації, до матеріалів справи податкові органи не надають.
Розгляньмо зміст висновків постанови касаційного суду (постанова від 21.08.2023 р. у справі № 200/2903/22), у якій, зокрема, містяться висновки стосовно дослідження та надання судами оцінки інформації з баз даних ІТС податкових органів як доказу, що, на переконання податкового органу, може вказувати на “недійсність” господарських операцій платника та зумовив ухвалення ППР із нарахуванням зобов’язань із податку на прибуток і ПДВ та штрафних санкцій.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які підтверджують зміст господарських операцій і факти їх реального здійснення, що надалі було підставою формування в бухгалтерському обліку витрат господарської діяльності та показників податкового кредиту з ПДВ, які було відображено в податковій звітності, водночас доводи податкового органу ґрунтуються на припущеннях про порушення податкового законодавства контрагентами контрагентів у ланцюгу постачання (треті особи, з якими платник не мав господарських відносин).
<…>
Джерело: Юрист&Закон – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
