Дистанційний формат роботи, який почав активно впроваджуватися в Україні за часів пандемії COVID-19, став ще актуальнішим після початку повномасштабного вторгнення, адже тисячі українців вимушені виїжджати до більш безпечних регіонів нашої країни та за кордон.
Але перед українським підприємцем, який опиняється за кордоном, постає серйозне питання: чи може він залишатись ФОП і продовжувати працювати, перебуваючи за межами України? І як у такій ситуації правильно сплачувати податки?
Український ФОП дійсно може працювати в іншій країні. Законодавство України не зобов’язує його фізично перебувати в Україні, головне – щоб були дотримані основні вимоги: ФОП повинен бути зареєстрованим у Державному реєстрі фізичних осіб-підприємців (ЄДРФОП) і сплачувати податки згідно з тією системою оподаткування, яку він обрав. Це передбачено відповідними положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та Податковим кодексом України.
Ключовим фактором у веденні підприємницької діяльності українським ФОП за кордоном є податкове резиденство, яке визначає, де особа має сплачувати податки з усіх своїх доходів.
В Україні фізична особа є резидентом, якщо:
– має місце постійного проживання в Україні;
– має центр життєвих інтересів в Україні (пп. 14.1.213 ПКУ);
– перебуває в Україні понад 183 дні протягом календарного року.
Якщо ви перебуваєте за кордоном більш ніж 183 дні на рік і офіційно зареєстровані в іншій країні (наприклад, маєте статус тимчасового захисту або ВНЖ), то, ймовірно, стаєте податковим резидентом іншої держави.
Якщо, опинившись в іншій країні, ви не припиняєте український ФОП та продовжуєте отримувати кошти на цей ФОП, необхідно сплачувати податки в Україні.
Щодо питання, чи потрібно українському ФОП сплачувати податки ще й у країні свого перебування, то все залежить від податкових правил у країні перебування.
Сьогодні між Україною та більшістю європейських країн діють угоди про уникнення подвійного оподаткування (наприклад, з Польщею, Німеччиною, Чехією, Італією тощо). Вони дають змогу або зарахувати податки, сплачені в Україні, до податкових зобов’язань в іншій країні, або уникнути повторної сплати.
Отже, якщо ви опинились у країні, де діє угода про уникнення подвійного оподаткування і залишилися, наприклад, ФОП третьої групи, ви повинні сплачувати в Україні єдиний податок – 5% (або 3% + ПДВ) з доходу, військовий збір – 1% від доходу, визначеного згідно зі ст. 292 ПКУ, а також ЄСВ – 22% від мінімальної зарплати (у 2025 році – близько 1760 гривень). Але при цьому в країні перебування ви повинні надати у податкові органи підтвердження сплати податків в Україні – Довідку-підтвердження податкового резидента України (далі – Довідка).
Цей документ підтверджує, що ви є платником податків в Україні. Його видає Державна податкова служба України, і його часто вимагають іноземні податкові органи, банки та платіжні системи, міжнародні клієнти.
Для отримання Довідки необхідно подати заяву до ДПС (це можна зробити через електронний кабінет платника). Термін видачі – до 10 робочих днів. Довідка видається українською та англійською мовами.
Якщо ж ви перебуваєте у країні, з якою Україна не уклала угоду про уникнення подвійного оподаткування, податкові органи такої країни можуть вимагати оподаткування доходів згідно з місцевим законодавством.
Таким чином, підсумовуючи викладене вище, доходимо висновку, що український ФОП може законно працювати з-за кордону, але для цього потрібно:
– правильно визначити своє податкове резиденство;
– дотримуватись норм українського Податкового кодексу;
– враховувати місцеві закони тієї країни, де ви фактично перебуваєте;
– використовувати угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
