Запровадження ліцензування операцій із пальним справедливо можна назвати одним із найрезонансніших нововведень 2019 року. Водночас, незважаючи на те що всі причетні були поінформовані про відповідні зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481) задовго до набрання ними чинності , з відповідями на практичні питання суб’єктів господарювання контролери зволікали до останнього.
Зараз до вашої уваги — огляд найгостріших питань, пов’язаних із ліцензуванням зберігання пального, — виду діяльності, що стосується найбільш широкого кола суб’єктів господарювання, які мають справу з пальним
Кому потрібна ліцензія на право зберігання пального
Для того щоб отримати відповідь на це запитання, передусім необхідно з’ясувати два важливих нюанси: що таке «пальне» та що таке його «зберігання».
Насамперед зауважимо: власного визначення поняття «пальне» Закон № 481 не містить, натомість відправляє шукати його в ПКУ (абз. 65 ст. 1 Закону № 481). Тож, аби з’ясувати, чи маєте ви справу з пальним (так-так, це не завжди очевидно), потрібно звернутися до пп. 14.1.1411 ПКУ.
Нагадаємо!
Пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ.
Зберігання пального абз. 56 ст. 1 Закону № 481 визначає як діяльність зі зберігання пального (власного чи отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
На жаль, відповідна дефініція спонукає нас до невтішних висновків: зберігачами пального в розумінні Закону № 481 є всі суб’єкти господарювання, що тримають на своїй території пальне, незалежно від його обсягу та призначення.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
