Відповідно до п. 110.1 ПКУ платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених ПКУ, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.

Пунктом 124.1 ПКУ визначено: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у п. 124.1 ПКУ, не застосовуються.

Відповідно до п. 124.1 прим. 1 ПКУ при порушенні платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим пп. 222.1.2 ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми такого акцизного податку.

Діяння, передбачені п.п. 124.1, 124.1 прим. 1 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 124.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.3 ПКУ).

Відповідно до п. 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.3 ст. 125 прим. 1 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.4 ст. 125 прим. 1 ПКУ).

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.

Поряд з цим, відповідно до пп. 112.8.8 прим. 1 ПКУ, обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань.

При цьому, пп. 129.9.8 ПКУ встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у разі помилкової сплати платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань.

Пунктом 43.3 ПКУ визначено, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (п. 43.4 ПКУ).

Отже, обов’язковою умовою підтвердження помилкової сплати платником податків грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок із дотриманням граничних строків сплати податків або узгодженої суми грошових зобов’язань до бюджету є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, а саме: подання платником податків до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми заяви у довільній формі щодо повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання (крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) протягом 1095 днів від дня їх виникнення з обов’язковим зазначенням напряму перерахування таких коштів – на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Таким чином, якщо внаслідок невірного заповнення платником податків реквізиту платіжної інструкції кошти не надійшли на відповідний рахунок бюджетної класифікації у встановлені ПКУ терміни, то такий платник звільняється від фінансової відповідальності за умови дотриманням граничних строків сплати податків або узгодженої суми грошових зобов’язань до бюджету та подання протягом 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми заяви про повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов’язань та пенi, в якій напрямом перерахування коштів визначено погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу, належного до сплати.

Головне управління ДПС у Тернопільській області

Джерело: “Я – Бухгалтер”