Говорячи про проблему уникнення подвійного оподаткування, необхідно розуміти, що є загальні принципи застосування двосторонніх конвенцій щодо уникнення подвійного оподаткування, а є конкретні конвенції з конкретною моделлю оподаткування й положеннями саме цих конвенцій треба керуватися в кожному окремому випадку, звичайно, з урахуванням положень Податкового кодексу України.
Статтею 103 Податкового кодексу України визначено загальний порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування в частині повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
На сайті податкової є інформація з переліком країн, з якими підписано конвенції, тому починати необхідно зі з’ясування питання, чи взагалі з відповідною державою підписано конвенцію та чи є вона чинною.
Оскільки з лютого 2022 року мільйони українців отримали прихисток у найрізноманітніших країнах світу та почали в цих країнах отримувати дохід, то ця проблема набуває особливого масштабу й потребує аналізу, особливо з моменту приєднання України до CRS.
Ще одне застереження – ця стаття має загальний інформативний характер, тож її не можна вважати консультацією. У кожному конкретному випадку потрібно звертатися до фахівця з податкового законодавства (можливо, навіть зібрати кілька думок) і враховувати, що податкова кожної країни може мати власну думку.
У цій статті ми розберемо ситуацію для осіб, що отримали тимчасовий захист у Німеччині.
Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно підписано 03.07.95, і для України вона набула чинності 04.10.96. Угода підлягає застосуванню до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (далі – Конвенція з Німеччиною).
Отже, дуже важливо визначити, резидентом якої країни є юридична чи фізична особа.
Коли виникає протиріччя між законами двох країн, резиденцію визначають як місце постійного проживання фізичної особи. Якщо ж особа має постійне проживання в обох країнах, враховують ту, де є центр її життєвих інтересів. Якщо це не допомагає, розглядають інші чинники, як-от місце проживання, громадянство, родинні та соціальні зв’язки, місце роботи й бізнесу. Якщо особа зберігає житло в одній країні, але часто перебуває в іншій, то це може свідчити про те, що вона має центр життєвих інтересів у першій країні.
<…>
Джерело: Юрист&Закон – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
