Виконувати свій почесний обов’язок щодо наповнення держскарбниці платники податків можуть із застосуванням єдиного рахунку (ст. 351 ПКУ). Ключова ідея його запровадження (див. Закон № 190) – спрощення в розрахунках. Так, платник податків перераховує загальну суму своїх зобов’язань перед бюджетом на один рахунок, а розподіл її між конкретними податками “делегує” безпосереднім контролерам.
Однак з огляду на специфіку вітчизняної податкової системи реалізувати таку ідею повною мірою, скажімо, “технічно складно”. Але певна частина платежів акумуляції все ж піддається, і, можливо, для певних суб’єктів господарювання використання єдиного рахунку справді має сенс. Тож, беручи до уваги нещодавні зміни у цій сфері (див. Постанова № 1105) і наближення кінця року, пропонуємо пригадати особливості розрахунків за податками з використанням єдиного рахунку.
Що можна “єднати”
Як випливає з визначення єдиного рахунку, його можна використовувати для сплати грошових зобов’язань чи податкового боргу з податків і зборів, передбачених ПКУ, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (п. 351.1 ПКУ).
Однак під прямою забороною така “оптимізація” у розрахунках зі сплати:
• ПДВ;
• акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового;
• частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними й комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.
Виходить, у випадку з єдиним рахунком можна керуватися правилом – перераховуємо все, крім ПДВ, паливно-спиртового акцизу та держдивідендів.
Водночас на єдиний рахунок можна переказувати плату за ліцензії на виробництво, оптову й роздрібну торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, використовуваними в електронних
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
