В Законі № 185 Про розрахунки у валюті зазначено, що виручка резидента за експортним договором підлягає зарахуванню на валютний рахунок в певний строк. Інакше – пеня.

Податкова вважає, що цей строк закінчується з моменту надходження коштів на поточний рахунок. Платники та Суди вважають, що з моменту надходження коштів на розподільчий рахунок.

А що говорить Закон?

Часто ці строки порушуються на 1-2 дня, тому що валюта спочатку надходить на розподільчий рахунок, а через день-два кошти потрапляють на поточні рахунки компанії.

Одразу зазначимо, що тема даної статті – формальне додержання норм законодавства. В даній статті не розглядаються питання розумності законів або їх справедливості, а також питання, чи правильно штрафувати за порушення строку лише на 1 день.

  Закон № 185 не дає визначення поняттю « валютний рахунок». Відсутнє таке визначення і у постанові НБУ № 492 (Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах).

Але, Суди вважають, що з моменту надходження виручки на розподільчий рахунок, пеня в 0,3% не може нараховуватися.

В ухвалі ВАС України від 25.10.2016 по справі № 814/1256/15 зазначено: «Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що датою надходження спірної суми валютної виручки є 31.12.2014 року – дата її зарахування на розподільчий рахунок позивача, а не 06.01.2015 року, як помилково вважає Жовтнева ОДПІ».

В ухвалі ВАС України від 03.10.2016 по справі № 805/1062/14 зазначено: «Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів».

Аналогічний висновок містяться в ухвалі ВАС України від 13.07.2016 по справі № 813/4770/15.

Іншими словами, ВАС України ототожнює поняття «валютний» і «розподільчий» рахунки та вважає, що якщо виручка в межах граничного строку зарахована на розподільчий рахунок платника, то відсутні підстави для встановлення порушення ним вимог валютного законодавства та нарахування платнику пені.

  Вважаємо, що висновки ВАС України не відповідають вимогам законодавства з огляду на таке.

По-перше, Суди неправомірно ототожнюють поняття «валютний» та «розподільчий» рахунки. В законодавстві ці поняття не прирівняні, а визначення «валютному» рахунку взагалі відсутнє. Тому висновок Суду про їх ідентичність не ґрунтується на нормах законодавства.

По-друге, є Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою НБУ від 24.03.1999 № 136, відповідно до п. 2.3 якої банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією саме на поточний рахунок останнього, а не на розподільчий.

Оскільки у законодавстві відсутнє визначення «валютного рахунку», вважаємо,  що керуватися потрібно нормами НПА, який регулює валютний контроль банків за експортними операціями. В такому НПА (Інструкція № 136) чітко вказано, що валютний контроль завершується після зарахування виручки на поточний рахунок.

В ухвалі ВАС України від 12.05.2015 у справі № 816/2079/14 зазначено: «Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Таким чином, експортна операція резидента знімається банком з контролю лише після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента, у свою чергу день зарахування виручки за поточний рахунок резидента є днем прострочення розрахунків.

З огляду на вищевикладене, нарахування пені закінчується у день зарахування виручки на поточнийрахунок резидента, отже, пеня нараховуються і за день зарахування виручки на поточний рахунок резидента».

По-третє, згідно з листом НБУ від 21.11.2016 № 40-0004/95287 «Щодо зняття експортних операцій з валютного контролю»: «Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України-3 розподільчий рахунок призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу.

Отже, розподільчий рахунок має технічний характер і не має статусу поточного рахунку суб’єкта господарювання, та, відповідно, зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами на такий розподільчий рахунокне може вважатися зарахуванням виручки резидентів у розумінні Закону та для цілей здійснення уповноваженим банком валютного контролю відповідно до Інструкції N 136.

Враховуючи зазначене, у порушеному у листі випадку, експортна операція резидента може бути знята банком із контролю після зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту, одержаного внаслідок обов’язкового продажу іноземної валюти, на поточні рахунки цього резидента».

  Отже, можливо, позиція ВАС України справедлива, оскільки прийнята з урахуванням інтересів юридичних осіб, але вона є передчасною в частині ототожнення валютного і розподільчого рахунків та не відповідає вимогам законодавства.

Євгеній Піддубко,

юрист, податкове право

Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!