Досить часто працівникам, які йдуть у щорічну відпустку, підприємства виплачують матеріальну допомогу на оздоровлення. Це властиво роботодавцям, які намагаються зберегти кваліфікований персонал. З’ясуймо, який може бути порядок надання такої допомоги та які обліково-податкові наслідки це матиме.
Підстави надання допомоги на оздоровлення
Для початку звернімо увагу на те, що організацію оздоровлення та відпочинку працівників можна визначити в колективному договорі (абз. 10 ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону № 3356).
Наприклад, у колективному договорі може бути вказано так:
“Роботодавець зобов’язаний дотримуватися термінів і порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та за її результатами вживати заходів щодо покращення умов праці, медичного обслуговування, оздоровлення працівників й надання їм відповідних пільг і компенсацій.”.
І зазвичай такі зобов’язання роботодавця виконують саме через надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення. Тому в колективному та/або трудовому договорі може бути передбачено:
“Раз на календарний рік за кошт підприємства працівникам під час надання щорічної основної відпустки підлягає виплаті матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати”.
Водночас, якщо роботодавець не взяв на себе таких зобов’язань у колективному та трудовому договорі, то працівник не може вимагати від нього цієї допомоги. У такому разі допомогу може бути надано за рішенням роботодавця.
Сума матеріальної допомоги на оздоровлення не обов’язково має бути обмежена розміром середньомісячної зарплати. Це може бути розмір посадового окладу, прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, фіксована сума тощо.
Також доцільно на підприємстві затвердити локальний документ, наприклад положення про матеріальну допомогу працівникам, яким визначити порядок надання такої допомоги.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
