Виступаючи прихильниками максимальної практичності консультацій, які розміщуються у фахових виданнях, пропонуємо розглянути конкретне запитання читача, яке цього разу стосується класифікації витрат на перевезення товарів.
Торговельна компанія, яка складає фінансову звітність за МСФЗ, володіє мережею супермаркетів. Товари закуповують у виробників та доставляють на центральний склад компанії, з якого їх потім розподіляють і доставляють у роздрібну мережу (супермаркети) для продажу.
Чи треба витрати на зберігання товарів на центральному складі компанії (амортизація основних засобів, електроенергія, опалення, заробітна плата складського персоналу тощо) та на доставку до супермаркетів включати до собівартості запасів (товарів)?
По відповідь на запитання читача ми звернемося до МСБО 2 «Запаси», адже товари, які компанія придбала для перепродажу, вважаються запасами (параграфи 6 (а), 8 МСБО 2). Але спочатку нагадаємо, що головне питання обліку запасів, як зазначають самі міжнародні стандартизатори, — визначення суми собівартості, яку треба визнавати як актив та переносити на майбутні періоди до моменту визнання відповідних доходів.
Відповідь на це питання й треба знайти компанії. Адже витрати на зберігання товарів на центральному складі компанії та на їх подальшу логістику до супермаркетів можуть бути здійснені в одному звітному періоді, а самі товари реалізовані супермаркетами — в іншому звітному періоді. У разі неправильного обліку таких витрат на компанію чигатимуть і податкові ризики, пов’язані з некоректним визначенням податку на прибуток.
<…>
Джерело: ПРАКТИКА МСФЗ – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
