Читаючи коментар Джона Г’юза стосовно одного з рішень ESMA, я згадав, як у кінці 90-х років минулого століття один мій колега, згодом відомий авторитет у колах «спритників-оптимізаторів», вигадав схему «мішок буряку на мішок картоплі». Схема була невибаглива: щоб досягти певних нормативних критеріїв належності бізнесу до сільського господарства, підприємство укладало зі своїм контрагентом договір обміну (умовно) «мішка буряку» за ціною (умовно) «мільйон» на (умовно) «мішок картоплі», який сторони договору оцінювали теж у «мільйон». У результаті цієї схеми обидві сторони контракту одночасно роздували свої дохідно-звітові бульбашки на «мільйон».

Що тільки не вигадували стандартизатори, щоб захистити звітність від подібних трюків. То вводили до МСБО 18 «Дохід» спецправила для обміну «подібними» активами², то запроваджували в МСБО 16 «Основні засоби» та МСБО 38 «Нематеріальні активи» спеціальні приписи щодо ідентифікації «комерційної сутності» операції. Чинний МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» також апелює до «комерційної сутності» угод із покупцями, а заразом відхрещується від «негрошових обмінів між суб’єктами господарювання у тій самій лінії бізнесу з метою спрощення здійснення продажів клієнтам або потенційним клієнтам» (параграф 5 (г)).

Випадок, про який вирішив повідомити єврорегулятор ESMA у своїй 27-й доповіді, насправді доволі скандальний. (Таке часто трапляється зі звітами спортивних клубів. Ті фахівці, які уважно стежать за академічними дослідженнями, знають, що фінзвіти суб’єктів цього сектору, як і фінзвіти компаній індустрії розваг, є невичерпним джерелом усіляких чудернацьких бухгалтерських ноу-хау й основою для багатьох професійних анекдотів.)

<…>

Джерело: ПРАКТИКА МСФЗ – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: