Аутстафінг — це модель залучення персоналу без розширення штату, коли працівники працюють у замовника, але юридично оформлені в іншого роботодавця. Розгляньмо, як такі відносини регулює українське законодавство.
Що таке аутстафінг?
Термін outstaffing походить від англійських слів out («поза», «зовні») і staff («персонал», «штат») та буквально означає «виведення персоналу за межі штату». У діловій практиці також використовують формулювання «надання персоналу», «оренда персоналу», «виведення працівників за штат». Усі вони описують модель, коли працівник формально перебуває у трудових відносинах з однією особою, але фактично працює в інтересах іншої. Водночас у законодавстві України термін «аутстафінг» прямо не використовується, тому правовий аналіз таких відносин має ґрунтуватися на компіляції низки законодавчих нормах.
Найближче визначення до поняття «аутстафінг» міститься у пп. 14.1.183 ПКУ.
Послуга з надання персоналу — це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), скеровує у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну чи декількох фізосіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладення зазначеними фізособами трудової угоди або трудового контракту з особою, у розпорядження якої вони скеровані. Інші умови надання персоналу, в тому числі винагорода особи, що надає послугу, визначаються угодою сторін.
Саме ця норма використовується як відправна точка для опису аутстафінгу в податковому та господарському сенсі. Вона справді досить близько підводить нас до класичної бізнес-моделі надання персоналу: одна особа надає працівників у розпорядження іншої особи для виконання певних функцій, а за це отримує винагороду.
Утім, лише цієї норми недостатньо, щоб зробити висновок про трудоправовий режим таких відносин, тому для повного розуміння потрібно враховувати положення Закону від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі — Закон №5067) та цивільно-правові норми щодо договорів про надання послуг, зокрема положення гл. 63 ЦКУ (ст. 901 — 907 ЦКУ).
Обов’язки, вимоги й обмеження у роботі аутстафера
Стаття 39 Закону №5067 регулює основні умови скерування працівників до іншого роботодавця, зокрема:
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
