Статтею 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію (далі — підприємство) допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв’язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.

Для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП.

У листі-запиті доцільно зазначити строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов’язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівникові або надсилається на інше підприємство поштою.

У разі згоди власника або уповноваженого ним органу підприємства, на якому працює працівник, на припинення з останнім трудового договору за п. 5 ст. 36 КЗпП на підставі переведення працівнику необхідно подати відповідну заяву з проханням звільнити його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі відповідної заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення. Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на п. 5 ст. 36 КЗпП у погоджений сторонами строк.  Відповідно до частини другої ст. 47 КЗпП у разі вимоги працівника йому видається копія наказу про звільнення.

Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Тому навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення за п. 5 ст. 36 КЗпП, але нема погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

Крім того, слід також зазначити, що працівник, звільнений на підставі переведення за п. 5 ст. 36 КЗпП на конкретне підприємство, не може працевлаштовуватися на інше, не вказане в наказі про звільнення, підприємство.

У трудовій книжці працівника записи про звільнення з роботи та прийняття на роботу в порядку переведення повинні чітко відповідати текстам наказів (розпоряджень).

Згідно з частиною третьою ст. 26 КЗпП при переведенні на роботу на інше підприємство випробування працівникам не встановлюється.

Статтею 81 КЗпП врегульовано питання щодо права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Встановлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

При цьому якщо працівник повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Джерело: Бухгалтер 911 – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!