Визнання угод між платником податків та його контрагентом фіктивними завдає чимало шкоди підприємствам. За результатами податкової перевірки фіктивність угод призводить до застосування штрафу та збільшення для платника податків ПДВ і податку на прибуток.
Фіскальний орган використовує для доведення фіктивності операцій інформаційні системи, які перебувають у його розпорядженні. В о
ремих ситуаціях контролюючий орган посилається на відкриті кримінальні провадження щодо засновників або посадових осіб контрагентів як на підставі фіктивності угод.
Розгляньмо варіанти захисту підприємства у випадках визнання правочинів фіктивними фіскальним органом

Використання податковим органом даних про порушення кримінальних проваджень

Трапляються ситуації, коли платник податків укладає договір поставки з контрагентом, що не має достатньої кількості трудових або матеріальних ресурсів і за своєю суттю є фіктивним підприємством.

За результатами податкової перевірки фіскальний орган визнає укладені договори фіктивними, а податковий кредит із ПДВ — таким, що є сформованим безпідставно. Податковий орган застосовує до підприємства штраф та збільшує податкове зобов’язання з ПДВ.

У такій ситуації платнику податків необхідно з’ясувати, на підставі яких доказів податковий орган визнає договори фіктивними. Якщо такі дані встановлюють на підставі інформації про відкриті кримінальні провадження, то стратегію захисту необхідно будувати з урахуванням положень ст. 77 і ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) щодо доказів й обставин, які не підлягають доказуванню.