(Коментар до листів Мінекономіки від 02.04.2021 р. № 4711-06/20380-07 і № 4711-06/20369-07)
Загальні положення щодо виплати авансу (див. Виплата авансу працівникам: розмір і механізм розрахунку) не передбачають специфічних особливостей під час розрахунків із працівниками в «нестандартних» ситуаціях — головний висновок коментованих документів.
Виплачувати заробітну плату щонайменше двічі на місяць із проміжком не більш як 16 к. дн. — обов’язок роботодавця, закріплений законодавчо (ст. 24 Закону № 108).
Своєю чергою, як підтверджують у вказаних роз’ясненнях контролери, не важливо, яким чином цей заробіток формують. Зокрема, не має значення те, що мова йде про виплати за фактично невідпрацьований час, як у випадку з простоєм.
Оскільки оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то й решта «гарантійних» положень трудового законодавства щодо такої виплати також діють повною мірою:
«…оплата простоїв не з вини працівників, на нашу думку, має здійснюватися у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата».
(лист Мінекономіки від 02.04.2021 р. № 4711-06/20380-07)
Тим часом щодо розміру авансу в даному випадку у відомстві радять орієнтуватися на відповідну пропорцію нарахованого за першу половину місяця в оплату простою та фактичної кількості днів до такої виплати:
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
