У п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником у разі неявки на роботу протягом більш як 4 мiсяцiв поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності. Але звільнення має бути проведено в повній відповідності до законодавства, інакше працівник зможе поновитися на роботі за рішенням суду

Які вимоги законодавства слід узяти до уваги під час звільнення працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП?

Обмеження щодо звільнення

Насамперед зауважимо щодо обмежень, які не дозволяють роботодавцеві застосовувати п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП. До них належать:

1) перебування працівниці у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

2) заборона на звільнення жінок, які мають дітей віком до 3 років (в окремих випадках – до 6 років, якщо дитина потребує домашнього догляду), а також одиноких матерів, які виховують дитину до 14 років або дитину-інваліда. Виняток передбачено в разі повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливе звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП);

3) захворювання працівника, за яким законодавчо допускається триваліший строк лікування та збереження місця роботи.

Наприклад, особам працездатного віку, у яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може бути видано на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігатимуть місце роботи (ст. 25 Закону № 1645);

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: