З 1 січня 2026 року набули чинності важливі зміни у сфері забезпечення права осіб з інвалідністю на працю. Вони запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 р. № 4219-IX.
Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі – Закон), які істотно змінюють підхід до виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Особливої уваги ці зміни потребують від підприємств, установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Нові визначення у законодавстві
Згідно з абзацами 5 та 6 статті 1 Закону уточнено ключові терміни.
Роботодавцем для цілей цього Закону вважається:
– юрособа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування;
– ФОП,
які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством.
При цьому цивільно-правові договори до такого працевлаштування не належать.
Також введено нове поняття – внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – внесок). Це обов’язковий цільовий платіж, що справляється для фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. Засади збору внеску, порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, який здійснює його адміністрування та облік, визначаються цим Законом.
Хто є платниками внеску
Законом № 4219-IX Закон доповнено ст. 18², якою встановлено, що платниками внеску є роботодавці у яких середньооблікова кількість штатних працівників у календарному кварталі становить 8 і більше осіб та які у відповідному кварталі не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Водночас не є платниками внеску:
– роботодавці, у яких середньооблікова кількість працівників менше 8 осіб;
– роботодавці, які виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
– дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.
Норматив робочих місць для осіб з інвалідністю
Частиною 6 ст. 18² Закону встановлено показники нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Норматив становить:
1 робоче місце – для роботодавців, у яких середньооблікова кількість працівників становить від 8 до 25 осіб.
4% середньооблікової кількості працівників – для роботодавців, у яких працює понад 25 осіб.
2% середньооблікової кількості працівників – для:
- закладів охорони здоров’я;
- реабілітаційних закладів;
- надавачів соціальних послуг;
- підприємств, установ і організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, їх навчання або догляд за ними.
Важливо, що робоче місце може зараховуватися до нормативу як при нормальній тривалості робочого часу, так і при скороченому або неповному робочому часі, якщо це пов’язано із заходами розумного пристосування. Водночас заробітна плата за такий час повинна перевищувати розмір мінімальної заробітної плати.
Як було раніше
До набрання чинності Законом № 4219-IX діяли інші правила.
Частини 1 і 2 ст. 19 Закону передбачали, що для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності працівників за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — одне робоче місце. Роботодавці самостійно розраховували необхідну кількість таких робочих місць та забезпечували працевлаштування осіб з інвалідністю у межах встановленого нормативу.
Якщо норматив не виконувався, застосовувалися адміністративно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону роботодавці, у яких кількість працюючих осіб з інвалідністю була меншою за встановлений норматив, щороку сплачували до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю штраф.
Водночас важливою була інша норма:
адміністративно-господарські санкції не застосовувалися до підприємств, установ і організацій, що повністю утримувалися за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Що змінилося з 2026 року
З 1 січня 2026 року статтю 20 Закону виключено.
Найважливіша зміна полягає в тому, що тепер обов’язок сплачувати внесок у разі невиконання нормативу поширюється також на підприємства, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Тобто нові правила застосовуються, зокрема, до:
- органів державної влади;
- органів місцевого самоврядування;
- комунальних підприємств;
- державних і комунальних установ та організацій.
Таким чином, скасовано попередній виняток, який звільняв бюджетні установи від фінансової відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Висновок
Відтепер усі роботодавці без винятку, у тому числі бюджетні установи, повинні або забезпечити необхідну кількість робочих місць для осіб з інвалідністю, або сплачувати відповідний внесок.
Тому підприємствам, установам та організаціям, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів, уже сьогодні варто проаналізувати свою кадрову структуру та виконання нормативу, щоб уникнути додаткових фінансових витрат у майбутньому.
Важливий виняток, який раніше існував
До 2026 року адміністративно-господарські санкції не застосовувалися до: підприємств, установ, організацій, які повністю утримувалися за рахунок державного або місцевих бюджетів.
Тобто: державні органи, органи місцевого самоврядування, бюджетні установи фактично не несли фінансової відповідальності за невиконання нормативу.
Що змінилося з 2026 року
З 1 січня 2026 року статтю 20 Закону виключено, що призвело до одного з найголовніших нововведень:
Бюджетні установи тепер також зобов’язані сплачувати внесок.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
Джерело: “Я – Бухгалтер”
