Згідно з пп. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники туристичного збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної Ради.
При цьому, розміщення платника туристичного збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним збору, та рішення відповідної Ради (п.п. 268.6.2 п. 268.6 ст. 268 ПКУ).
У своїй діяльності готелі керуються чинним законодавством України та Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 № 19 (далі – Правила), які регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення (далі – готелі) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам.
Згідно з п. 1.3 розд. 1 Правил замовником готельних послуг є фізична або юридична особа, в тому числі суб’єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим договором).
Право юридичних осіб сплачувати туристичний збір замість фізичних осіб – платників збору ПКУ не обмежується, але на момент розміщення таких осіб у місці проживання (ночівлі) має бути здійснена оплата туристичного збору та наявний документ, що підтверджує таку сплату від імені платника збору.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, має здійснюватися на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.
У податкового агента як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником туристичного збору або юридичною особою від імені платника туристичного збору.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон № 1045).
Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту.
Джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання визначаються в їх статутних документах (ст.ст. 14 та 15 Закону № 1045).
Профспілкова організація, яка відповідає вимогам п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 ПКУ та внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій, має право в статусі неприбуткової організації використовувати власні доходи (прибутки) виключно на фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів статутної діяльності без розподілу таких доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Враховуючи зазначене, профспілкова організація має право сплатити туристичний збір за працівника (члена профспілки), якщо це передбачено її власним статутом, кошторисом доходів та видатків або колективним договором.
Джерело: “Я – Бухгалтер”
