Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 № 59. При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати згадану Інструкцію як допоміжний (довідковий) документ.
Оскільки тільки положення Інструкції містять поняття автомобільного транспорту загального користування, то при вирішення питання щодо оподаткування суми відшкодованих витрат на таксі, понесені найманим працівником під час відрядження в межах території України, слід користуватися Інструкцією.
Враховуючи те, що витрати на таксі, які були понесені найманим працівником під час відрядження, як в межах території України так і за кордоном, не підлягають обов’язковому відшкодуванню, але за рішенням керівника юридичної особи дані витрати були відшкодовані працівнику, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом відповідно до пп.164.2.17 ПКУ та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Отже, у разі якщо юридична особа компенсує своєму найманому працівнику витрати на таксі, які були понесені ним під час відрядження як в межах території України так і за кордоном, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо на підставі пп. “г” пп. 164.2.17 ПКУ.
Лист ГУ ДФС України у м. Києві від 17.03.2017 р. № 5586/10/26-15-13-01-12
Джерело: Я – Бухгалтер
