Воєнний спад в економіці актуалізував питання добровільної сплати ЄСВ. Адже втрата заробітку окрім побутових проблем впливає також і на рівень соціального та пенсійного забезпечення в майбутньому.

Передусім нагадаємо: головна умова для можливості сплати ЄСВ на добровільних засадах – втрата статусу застрахованої особи (ст. 10 Закону № 2464). Отже, особи, що втрачають лише заробіток, але продовжують обліковуватися на роботі, підстрахуватися таким чином навряд чи зможуть.

Однак у ПФУ запевняють, що працівники “на мінімалці” також можуть добровільно сплачувати страхові внески (роз’яснення ПФУ від 31.03.2023). При цьому вони посилаються вже на положення Закону № 1058, які було оновлено Законом № 2734. Тож, найпевніше, такий спосіб унормування цього питання слід розуміти так, що в цьому випадку мова власне не про весь ЄСВ, а лише про його “пенсійну” частину.

Тобто питання добровільної сплати власне повного ЄСВ (що консолідує всі соцвнески), аби отримувати надалі всі соцвиплати (лікарняні, безробіття, нещасний випадок), як і раніше, доступне лише тим, хто втрачає статус застрахованої особи.

А от ту частинку ЄСВ, що власне спрямовується на пенсійне страхування, тепер можна доплачувати добровільно, і навіть не тільки за себе, а й за інших осіб.

Для сплати страхових внесків добровольці мають укласти відповідний договір із податковим органом (лист ПФУ від 03.04.2023 р. № 2800-030203-8/17558).

За таким договором, зокрема, передбачено:

• самостійне визначення особою, яка укладає договір, розміру страхових внесків, періодичності і строків їх сплати;

• зарахування сплачених страхових внесків у місяці їх надходження на рахунок ПФУ, а в разі “надлишкової” сплати (понад максимальну суму страхового внеску) – перенесення сплачених сум у рахунок майбутніх місяців дії договору.

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: