За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернутипозикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ). Тобто предметом договору позики можуть бути: (1) грошові кошти та (2) інші речі, визначені родовими ознаками.
Податкове законодавство розділяє поняття «позика» і «ПФД».
Так, згідно з п.п. 14.1.267 ПКУ позика — це грошові кошти, надані резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами (крім тих, які мають офшорний статус), позичальникові на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування позикою.
Аналогічний зміст має визначення терміна «фінансовий кредит» в ПКУ, з єдиною додатковою вимогою цільового його використання (п.п. 14.1.258 ПКУ).
<…>
Джерело: Податки та бухгалтерський облік – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку для оформлення передплати:
