Національне законодавство дозволяє українським суб’єктам господарювання поряд із банківськими кредитами в інвалюті брати й інвалютні позики у нерезидента, в т. ч. поворотну фінансову допомогу

Реєстрація кредитного договору

1. Хто може заявити
2. Які документи потрібні

Позичати гроші на розвиток бізнесу зовсім не соромно. Навпаки, це піднімає рейтинг, бо кредитори «діляться» власними коштами лише з благонадійними позичальниками. Національне законодавство дозволяє українським суб’єктам господарювання поряд із банківськими кредитами в інвалюті брати й інвалютні позики у нерезидента, в т. ч. поворотну фінансову допомогу. На відміну від банківського кредиту, за договором позики позикодавцем є будь-яка юридична особа — не фінансова установа або фізична особа.

Позика vs поворотна фіндопомога

За договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві суму позики (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України). Договір позики між суб’єктами господарювання не може бути безпроцентним. Це дозволено, лише якщо сума позики за договором між фізособами не перевищує 50 нмдг (850 грн), і позика не пов’язана зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін.

Коли позичальник не бажає платити проценти і позикодавець проти цього не заперечує, йдеться не про позику, а про поворотну фінансову допомогу (ПФД). У «податковому» розумінні — це сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами. ПФД обов’язково потрібно повернути (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України). Платник податків має право не лише отримувати ПФД від нерезидента, а й надавати ПФД нерезидентові.

І все було б добре, якби не суворі законодавчі вимоги щодо кредитів, позик та ПФД від нерезидента. Маємо на увазі, насамперед, Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 270 (далі — Положення № 270). Цей нормативний акт встановлює обов’язкову реєстрацію договорів про інвалютні кредити, позики та ПФД від нерезидента, за відсутність якої передбачені чималі штрафні санкції.

Розмір штрафів встановлено Указом Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 № 734/99 — 1% суми одержаного без реєстрації кредиту чи позики. Розрахунок гривневого еквівалента цього штрафу уточнено в пункті 2.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49. А саме: штраф дорівнює сумі, еквівалентній 1% суми кредиту чи позики, що перерахована у гривні за офіційним курсом НБУ, що діє на 0 годин дня одержання кредиту, позики. При цьому сплата штрафу не звільняє від подальшої обов’язкової реєстрації такого договору.

До банків, інших фінустанов та національного оператора поштового зв’язку названі санкції застосовує НБУ, до інших резидентів і нерезидентів України — органи ДФС.

За отримання кредиту чи позики без реєстрації відповідного договору передбачено штраф у сумі, еквівалентній 1% такого кредиту чи позики

Отже, отриманню кредиту, позики або ПФД у інвалюті від нерезидента передує кропітка підготовка резидентом усіх документів, необхідних для реєстрації того чи того договору.

Як уже сказано, порядок реєстрації договорів кредиту в інвалюті від нерезидента встановлює Положення № 270. Нещодавно до цього Положення постановою Правління НБУ від 23.03.2017 № 26 (далі — Постанова № 26) було внесено суттєві зміни. Новації набрали чинності з 10.04.2017. Пропонуємо до вашої уваги аналіз деяких із них.

Widget not in any sidebars

Правила кредитування

Із позиції Положення № 270 резидентами-позичальниками можуть бути юрособи, в т. ч. уповноважені банки, фізособи-СПД, фізособи. Під кредитом цей документ розуміє власне кредити, позики та ПФД в інвалюті. Маючи рахунки за кордоном, усі без винятку резиденти можуть одержувати кредити на ці рахунки та/або погашати заборгованість за ними з цих рахунків. Але для цього необхідно мати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України. Та навіть у цьому випадку резидент отримує кредит через уповноважений банк, який надав згоду обслуговувати операції за договором.

До речі, нещодавно скасували вимогу щодо отримання фізособами таких індивідуальних ліцензій. У Постанові № 26 просто вилучили згадку про таку ліцензію з пункту 1.2 розділу І Положення № 270. Водночас цей пункт доповнено нормою, за якою уповноважений банк обслуговує операції за договором за наявності й на підставі чинної реєстрації договору в НБУ.

 Уповноважений банк обслуговує операції за кредитним договором за наявності й на підставі чинної реєстрації його в НБУ

Постанова № 26 істотно «перекроїла» пункт 1.7 розділу І Положення № 270. Дотепер у ньому було лише зазначено, що резидент-позичальник зобов’язаний зареєструвати договір у НБУ до фактичного одержання кредиту. Утім, як і раніше, не потрібно реєструвати договори про одержання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів, а також кредитів, які залучаються державою або під державні гарантії (п. 1.9 розд. І Положення № 270).

Починаючи з 10.04.2017 пункт 1.7 розділу І Положення № 270 встановлює, зокрема, що договір підлягає реєстрації в НБУ до фактичного одержання резидентом-позичальником коштів за кредитом, за винятком договору про одержання уповноваженим банком-позичальником кредиту:

• овернайт, який не потребує реєстрації. Під час визначення умов такого договору та проведення на його підставі операцій мають бути дотримані максимальні процентні ставки (абз. 1 п. 1.10 розд. I Положення № 270);
• на строк, що не перевищує одного року (крім кредитів овернайт), для реєстрації якого уповноважений банк зобов’язаний звернутися до НБУ не пізніше робочого дня, наступного за днем одержання коштів за таким кредитом.

Процентні ставки за кредитом

Постанова № 26 розширила горизонти максимальної процентної ставки. Так, максимальну процентну ставку, яку потрібно дотримати за договором, визначають на дату реєстрації такого договору НБУ (за договорами про одержання уповноваженим банком-позичальником кредиту овернайт, що не підлягає реєстрації, таку ставку визначають на дату одержання кредиту). У разі перегляду строку кредиту, збільшення його загальної суми (в т. ч. за рахунок капіталізації прострочених процентів), перегляду розміру платежів, що впливають на розмір виплат за користування кредитом (процентної ставки, комісій, неустойки, інших встановлених договором платежів, у т. ч. тих, що є санкціями за неналежне виконання договору), максимальна процентна ставка, яку слід дотримати за договором з огляду на такі зміни, підлягає перегляду і визначається на дату внесення відповідних змін до реєстрації такого договору.

За оновленим пунктом 1.12 Положення № 270 уповноважений банк/обслуговуючий банк контролює розмір виплат за користування кредитом із застосуванням максимальної процентної ставки під час:

• аналізу документів, необхідних для реєстрації договору (внесення змін до реєстрації договору), на відповідність вимогам, встановленим Положенням № 270. Якщо договір передбачає змінювану процентну ставку, контроль відбувається із застосуванням фактичного розміру (числового значення) процентних ставок на дату його проведення*;

* У такому випадку період з дати контролю до дати надходження до НБУ документів не має перевищувати 10 календарних днів.

• обслуговування операцій за договором із застосуванням максимальної процентної ставки, яку визначають згідно з умовами реєстрації договору в НБУ.

«Реєстраційні» документи для кредиту

До 10.04.2017 перелік документів, необхідних для реєстрації договору (змін до договору) містив пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення № 270. Зокрема, для цього резидент-позичальник мусив подати до обслуговуючого банку повідомлення про договір (про зміни до договору) на папері або в електронного вигляді та оригінал/копію договору (разом з оригіналами/копіями інших додаткових угод/договорів, документів стосовно реалізації договору і здійснення за ним валютних операцій). Постанова № 26 повністю змінила цю главу, виклавши у новій редакції порядок реєстрації договору (змін до договору).

Відтепер перелік документів, необхідних для цієї процедури, містить пункт 7 оновленої глави 2 розділу І Положення № 270. А саме, заявник(и) з метою реєстрації договору (внесення змін до реєстрації договору) подає до уповноваженого банку такі документи:

• заяву про реєстрацію договору/заяву про внесення змін до реєстрації договору (далі — заява) на паперовому носії або у вигляді електронного документа. Заява за довільною формою обов’язково містить номер і дату, підпис заявника, відбиток печатки заявника (за її наявності), а також відомості про реквізити, сторони й основні умови договору. З-поміж основних умов договору обов’язково наводять інформацію про суму, валюту, строк кредиту, розміри платежів, що впливають на розмір виплат за користування кредитом (процентна ставка, комісії, неустойки, інші встановлені договором платежі). За потреби зазначають інформацію щодо відповідності (неперевищення) розміру виплат за максимальною процентною ставкою, встановленою НБУ для договорів із відповідними умовами залучення кредитів;
• оригінал/копію договору (разом з оригіналами/копіями інших додаткових угод/договорів, документів, які стосуються реалізації договору та проведення за ним валютних операцій).

Заяву про реєстрацію договору/внесення змін до реєстрації договору можна подавати на паперовому носії чи у вигляді електронного документа

Копії документів також можуть бути в паперовій чи електронній формі. Документи, складені іноземною мовою, заявник подає разом з їх перекладом українською мовою, засвідченим підписом перекладача (справжність підпису перекладача засвідчують нотаріально) або нотаріусом. Не потребують перекладу документи, складені російською мовою або одночасно іноземною та українською/російською мовами).

Відтепер у Положенні № 270 йдеться про ініціацію реєстраційних дій. Що це означає? Заявником реєстраційних дій можуть бути:

• одноосібно резидент-позичальник, що не є банком (у т. ч. боржник у зобов’язанні за договором з нерезидентом-кредитором унаслідок правонаступництва/заміни резидента — первісного позичальника) у всіх випадках, що потребують реєстраційних дій за договором;
• спільно нерезидент — первісний кредитор і нерезидент — новий кредитор за договором, укладеним резидентом-позичальником, винятково у разі внесення змін до реєстрації такого договору стосовно заміни нерезидента-кредитора іншим нерезидентом;
• спільно інший уповноважений банк — первісний кредитор і нерезидент — новий кредитор за договором, укладеним резидентом-позичальником, винятково у разі внесення змін до реєстрації такого договору стосовно заміни уповноваженого банку — первісного кредитора кредитором-нерезидентом.

Саме на підставі заяв перелічених осіб уповноважений банк ініціює проведення реєстраційних дій НБУ. Але до цього уповноважений банк ретельно перевіряє:

• правильність оформлення заяви (зокрема, наявність дати і відповідних реквізитів, підписів, відбитка печатки (за наявності), відомостей про договір, що потрібні уповноваженому банку для ініціювання проведення реєстраційних дій);
• відповідність її змісту умовам договору з нерезидентом;
• повноту поданих заявником з метою реєстрації договору/внесення змін до реєстрації договору підтвердних документів, а також відповідність умов договору (з огляду на інші додаткові угоди/договори, якщо вони є, документів, що стосуються реалізації договору і здійснення за ним валютних операцій) встановленому законодавством України порядку отримання резидентами кредитів від нерезидентів.

За результатами розгляду документів уповноважений банк може повернути їх заявнику (зазначивши підставу повернення) в разі виявлення, зокрема:

• невідповідності поданих документів законодавчим вимогам;
• факту одержання резидентом-позичальником кредиту без реєстрації договору та несплати ним штрафу, передбаченого в такому випадку законодавством України (за винятком тих випадків, коли законодавство України дозволяє одержувати кредит без реєстрації договору).

Загальний строк розгляду уповноваженим банком документів не має перевищувати семи робочих днів починаючи з наступного робочого дня після дати (дня) їх надходження до уповноваженого банку.

Загальний строк розгляду документів — не більше семи робочих днів починаючи з наступного робочого дня після дати (дня) їх надходження до уповноваженого банку

Як і раніше, остаточне рішення щодо реєстрації кредитного договору — за НБУ. Тому потрібно знати, що він може відмовити в реєстрації, якщо виявлено неповну, недостовірну (суперечливу) інформацію в документах, або з інших підстав, визначених Положенням № 270.

Джерело: Головбух