Розпочнемо наш екскурс зі звичайнісінької ПН — складеної платником ПДВ на такого ж платника за фактом постачання товарів/послуг, оподатковуваних за ставкою 20 %.

Обов’язок складати ПН цілком і повністю лежить на продавцеві товарів/послуг (п. 201.1 ПКУ). Втім головна зацікавлена особа в правильному її оформленні та своєчасній реєстрації в ЄРПН — це покупець — платник ПДВ. Адже п. 198.6 ПКУ категорично забороняє ПДВ-платникам відносити до складу податкового кредиту (ПК) суми вхідного ПДВ, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН ПН (чи митними деклараціями та іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ). Тож лише за умови, що ПН відповідає всім вимогам до неї, вона буде для покупця підставою для збільшення ПК.

Зауважте! За ситуації, коли товар придбаває та отримує одне підприємство, а оплачує — інше, ПН виписуємо саме на покупця, а не на платника (див. лист ДПСУ від 18.10.2019 № 839/6/99-00-07-03-02-15/ІПК, детальніше у «Податки & бухоблік», 2021, № 55; 2018, № 92).

Найсуворіші вимоги податківці пред’являють до правильності заповнення обов’язкових реквізитів ПН, перелічених у п. 201.1 ПКУ. Пройдемося стисло по реквізитах класичної ПН. А із шпаргалкою щодо заповнення ПН ви можете ознайомитися в «Податки & бухоблік», 2021, № 69.