Чи можна компенсацію витрат на проживання при роз’їзному характері роботи включити до складу надбавки за роз’їзний характер? Чи буде така виплата частиною зарплати і чи підлягає вона оподаткуванню?
Законодавство дозволяє підприємствам самостійно обирати, як класифікувати службові поїздки працівників, чия робота пов’язана з постійними переміщеннями: як службові відрядження або як роботу з роз’їзним характером. Обраний варіант потрібно зафіксувати у колективному або трудовому договорі чи іншому внутрішньому документі.
У зазначеному випадку йдеться про роз’їзний характер роботи.
Роз’їзний характер роботи передбачає, що постійна робота працівника проходить у дорозі або пов’язана з регулярними поїздками. Такі поїздки не вважаються відрядженнями. Замість добових працівникам встановлюють спеціальну надбавку, а інші витрати компенсують за окремими правилами.
Компенсаційні виплати при роз’їзному характері роботи
При встановленні роз’їзного характеру роботи працівникам виплачують:
— надбавку за роз’їзний характер роботи;
— компенсацію витрат на проїзд та проживання.
Оподаткування надбавки за роз’їзний характер роботи
Ця надбавка є компенсацією за особливі умови праці. Її розмір підприємство встановлює самостійно, проте орієнтуються на граничні норми добових, установлені для відряджень.
Оподаткування надбавки: ПДФО (18%) та ВЗ (5%) утримуються, бо ця виплата розглядається як частина зарплати.
ЄСВ (22%) не нараховується на суму надбавки, що не перевищує граничний розмір, установлений у колективному договорі (або іншому внутрішньому документі) згідно з пп. 10 розділу І Переліку №1170. Граничний розмір установлено для добових пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
