З липня 2022 року працівниця виїхала за кордон і перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану. З 1 вересня 2023 року вона розпочала роботу. Посадовий оклад – 9000 грн. Із жовтня 2023 року підприємство ліквідується і всі працівники звільняються. Чи має право працівниця на щорічну відпустку за період із липня 2022 року по серпень 2023 року? Якщо так, то яким чином нарахувати компенсацію?
Відповідь:
Під час воєнного стану працівниця має право на відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, тобто без урахування 15-денного обмеження (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136). Таку відпустку надають лише з ініціативи працівника, але за згодою роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).
Період цієї відпустки враховують у стаж для надання щорічної основної відпустки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки:
З документа
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються:
<…>
час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону.
Але, крім того, окремо у ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 передбачено інший вид відпустки без збереження заробітної плати для працівників, які виїхали за межі території України:
З документа
У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України “Про відпустки”.
Цю відпустку надають в обов’язковому порядку за заявою працівника. Але вона не належить до відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону про відпустки, та її період не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Про це зазначено в Роз’ясненні від 01.08.2022 р.
Таким чином, працівниця має право на щорічну відпустку за період перебування у відпустці без збереження заробітної плати з липня 2022 року, яка була надана на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. Якщо ж у період із липня 2022 року до жовтня 2023 року працівниці було надано відпустку без збереження заробітної плати на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 тривалістю до 90 календарних днів, то за час такої відпустки право на щорічну відпустку не передбачено.
З метою нарахування суми компенсації за дні невикористаних відпусток за періоди роботи до 31 грудня 2023 року в абз. 2 п. 2 Порядку № 100 визначено окреме правило:
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
