Правила визначення бази оподаткування кожен платник ПДВ повинен знати, як «Отче наш». Особливо це стосується «нерядових» постачань, коли «відбутися» звичайним нарахуванням податку (виходячи з договірної вартості) просто не вийде. До кола цих операцій потрапляють і так звані «дешеві» продажі, коли ПДВ-зобов’язання нараховують з оглядом на мінбазу. Про те, коли треба застосовувати мінбазу та як її визначити, зараз поговоримо.

Коли застосовується мінбаза?

Правила визначення бази ПДВ для операцій з постачання обумовлені п. 188.1 ПКУ. Ним установлено, що в загальному випадку податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ нараховують виходячи з договірної вартості товарів/послуг (абзац перший цього пункту). Проте також передбачено, що база оподаткування не може бути нижча мінімального порога (абзац другий) і, зокрема:

— для товарів (послуг) — не нижче їх ціни придбання;

— для самостійно виготовлених товарів (послуг) — не нижче звичайної ціни;

— для необоротних активів (НА) — не нижче їх балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку на початок звітного (податкового) періоду постачання (а за відсутності обліку НА — не нижче їх звичайної ціни).

Таким чином, у ПДВ-обліку відштовхуються від правила: ПЗ нараховують з найбільшої з двох величин: договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) або мінбази (якщо вона більше договірної ціни).

В яких випадках працюватиме таке правило мінбази? Постачанням вважають будь-які операції, що передбачають передачу права власності на товари, у тому числі продаж, обмін або дарування, а також продаж товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ). Тому на мінбазу доведеться орієнтуватися при нарахуванні ПЗ з ПДВ: