(коментар до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі № 826/8917/17)

Суть справи. Із 16.05.2017 діє постанова КМУ від 26.04.2017 р. № 295 (далі — Постанова № 295), якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі — Порядок № 295). Останній наділив інспекторів праці Держпраці та її територіальних органів, а також виконавчих органів місцевих рад правом проводити інспекційні відвідування та невиїзні інспектування роботодавців.

Проти ухвалення Постанови № 295 висловлювалися як бізнес, так і Державна регуляторна служба (далі — ДРС), яка й стала на бік підприємців. Вона тричі (!) приймала рішення (від 26.04.2017 р. № 171, від 27.02.2017 р. № 86, від 06.02.2017 р. № 46) про відмову в погодженні проекту регуляторного акта, тобто майбутньої Постанови № 295. Головні її вимоги — привести тоді ще проект Постанови № 295 у відповідність із законодавчими вимогами:

• у частині кола суб’єктів, на яких поширюватиметься Постанова № 295;
• зміна понятійного апарату, зокрема, терміну «об’єкт відвідування» і таких видів контролю, як «інспекційне відвідування» та «невиїзне інспектування»;
• прибрати повноваження з держконтролю за додержанням законодавства про працю у виконавчих органів місцевих рад;
• прибрати із повноважень інспекторів праці ті, які ще не передбачені законами.

Проте ані Держпраці під час доопрацювання проекту Постанови № 295, ані Уряд під час її затвердження не дослухалися до вимог ДРС. Унаслідок цього Постанову № 295 ухвалили без отримання від ДРС погодження проекту нормативно-правового акта.

Відтоді Держпраці почала масові перевірки бізнесу без попередження. Тож не дивно, чому бізнес вирішив через суд скасувати Постанову № 295, зважаючи на допущені порушення процедури її ухвалення.

<…>

Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: