Навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що контролери — не ті гості, яких суб’єкти господарювання раді бачити на порогах своїх офісів. І, переконані, знайдеться чимало тих, кому знайома спокуса не пустити «візитерів», які постукали у двері, аби здійснити перевірку.
Тож, саме час з’ясувати, коли вагання щодо цього недоречні та можна (а часом навіть треба) сміливо відмовляти податківцям у допуску
Розпочнімо ледь не з прописної істини, яку з одного рішення в інше дублюють суди: якщо допуск до податкової перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового й іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Інакше кажучи, допускаючи посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, платник втрачає право на оскарження наказу про її проведення.
Така позиція свого часу була сформована ВСУ (постанова від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10), про це в минулому неодноразово зазначав ВАСУ (див., приміром, ухвали від 01.07.2015 р. у справі № 2а-11385/12/2670; від 15.03.2017 р. у справі № 806/2239/15; постанову від 25.05.2016 р. у справі № 2а-8260/12/1370 тощо). І такої ж думки дотримується ВС/КАС, про що свідчить найсвіжіша судова практика: див., зокрема, постанови від 20.02.2018 р. у справі № 826/1205/16 та від 17.04.2018 р. у справі № 826/12612/17.
В останньому зі згаданих рішень ВС/КАС наголосив: саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
