Завдяки Закону № 466 оподаткування постійних представництв суттєво змінилося. Причому нові правила оподаткування є нечіткими та потребують додаткових роз’яснень. Зрозуміли це й депутати, які Законом № 1117 «пересунули» нові норми щодо оподаткування постійних представництв із 23.05.2020 на 01.01.2021. Але вийшло це невдало, оскільки реалізувати «старі» норми заднім числом фактично неможливо, бо відповідну звітність уже скасовано. Про це й поговоримо в статті
Постійне представництво як платник податку на прибуток
Розпочнімо з того, що Законом № 466 було змінено норми пп. 133.2.2 ПКУ щодо визначення платників податку на прибуток — нерезидентів. Ці зміни набули чинності з 23.05.2020, але Законом № 1117 їх було відтерміновано до 01.01.2021 (п. 606 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ). І хоча в цьому пункті наведено окреме визначення пп. 133.2.2 ПКУ, яке діяло в період до 31.12.2020 включно, фактично воно збігається зі «старою» редакцією пп. 133.2.2 ПКУ, що була чинною до 23.05.2020.
Зокрема, за «старими» нормами до платників податку на прибуток належали постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Водночас за новою редакцією пп. 133.2.2 ПКУ з 01.01.2021 до платників податку на прибуток належать нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, установленому р. III ПКУ.
<…>
Джерело: Інтерактивна бухгалтерія – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку: