ВС* наголосив, що окупація населеного пункту, де фактично було розташоване підприємство, не звільняє роботодавця від обов’язку з оплати праці працівників, якщо він не припинив діяльність юрособи та не оформив невиходи працівників на роботу (зокрема, призупиненням трудових договорів).
З 26 лютого 2022 року територія Токмацької міської територіальної громади Запорізької області є тимчасово окупованою збройними формувань держави-агресора рф. Через окупацію й активні бойові дії працівники комунального підприємства (КП), яке залишилося на окупованій території, вимушені були покинути свої домівки та переміститися до неокупованих територій України з реєстрацією внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що унеможливило виконання ними трудових обов’язків. Але відбулося це не з вини працівників.
* Постанова ВС від 20.08.2025 у справі №337/4651/23.
Підприємство не було ліквідоване. При цьому наказу про оголошення простою роботодавець не видав, переведення на інше місце роботи працівникам не запропонував і припинив нарахування та виплату зарплати. Хоча йому було достеменно відомо про працівників, які вимушено евакуювалися та вимушено зупинили роботу навесні 2022 року.
Відтак ці працівники звернулися до суду з колективним позовом, у якому:
1) просили встановити факт простою у виконанні ними трудових обов’язків у КП за період з 01.06.2022 до 01.09.2023;
2) вимагали виплати зарплати/середнього заробітку за період, коли підприємство було розташоване на окупованій території та не працювало через бойові дії.
Що сказали попередні інстанції
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виїзд працівників з окупованого міста та невиконання працівниками КП обов’язків як працівників лікарні було об’єктивне і необхідне. Працівники не з власної волі були позбавлені можливості безпечно для себе перебувати у місті Токмак і виконувати трудові обов’язки у спірні періоди.
<…>
Джерело: Дебет-Кредит – не забудьте оформити передплату на улюблене видання!
Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного текста статті заповніть, будь ласка, заявку:
